Український газ, фольксдойчі, офіцерський гонор і прибутки президентів
Нещодавно польська Gazeta Wyborcza опублікувала статтю під назвою «Александер Квасневський отримує високу зарплату від фірми Яна Кульчика». Хто такий пан Квасневський, думаю, уточнювати не потрібно. Ян Кульчик - найбагатший поляк. У 2012 р. «Форбс-Польща» оцінив статки Кульчика у 8,9 млрд. злотих (біля 3 млрд.доларів). Натомість польський журнал «Впрост» говорить про статки вже у 9,7 млрд. злотих. У 2010 р. «Форбс» поставив його на 463-є місце у списку найбагатших людей планети (2,1 млрд. доларів). Сфери інтересів: міжнародна торгівля, ПЕК, нерухомість. З 2007 р. Ян Кульчик очолює Міжнародний Зелений Хрест, створений М. Горбачовим.
Александер Квасневський
Стаття спричинена тим, що в польських політичних колах кружляють чутки про ймовірність повернення А. Квасневського в місцеву політику як нового-старого лідера лівоцентристських сил і навіть з прицілом на прем’єрське крісло (схоже, польська лівиця має непогані шанси з огляду на втому виборців від конфліктів правої Громадянської платформи та право-популістської «Право і справедливість»). Але на перешкоді тріумфального повернення може стати теперішня робота екс-президента у компанії Я. Кульчика.
Квасневський належить до міжнародної ради радників компанії «Kulczyk Investments». До неї теж належать колишній президент ФРН Горст Келер (свого часу очолював ще й МВФ та ЄБРР) і чотиризірковий генерал корпусу морської піхоти США у відставці Джеймс Логан Джонс-молодший, який свого часу очолював НАТО в Європі, а у 2009-10 рр. був радником Обами з питань національної безпеки. Згідно з даними GW член даної ради отримує в рік зарплату 200 тисяч доларів.
Оскільки для цього ЖЖ характерно написання малоцікавих заміток у стилі «тритомник «Слон і українське питання», не можу не відволіктися і принагідно не згадати, що Горст Кеглер народився у 1943 році на території тодішнього Генерал-губернаторства у селі Скербешів, що розташоване на території історичної Холмщини та свого часу було одним з літописних Червенських городів. До речі, до 1948 року в цьому районі діяли загони УПА. Зараз Скербешів належить до Любельського воєводства Польщі, а до кордону з Україною від нього - 57 км. А як же тут народився майбутній німецький президент? - запитаєте ви. А я вам поясню: у 1942 році гітлерівці провели у рамках колонізаційної акції «Heim ins Reich» («Повернення до Рейху») масове насильницьке переселення з цього регіону місцевих мешканців, маючи намір створити тут суто німецькі поселення. Виселення проводилося терором, з залученням армійських підрозділів і частин СС. Натомість у регіон переселяли фольксдойчів з Сілезії, Сербії, Хорватії, СРСР. Ось у родині бессарабських німців з Ришкан і народився президент Німеччини у 2004-10 рр.
Обергруппенфюрер СС, імперський намісник т.зв. Краю Варти (німецька назва Великопольщі, де так само намагалися створити моноетнічний німецький регіон шляхом депортацій поляків) Артур Карл Грейсер вітає мільйонного фольксдойча, що переселився зі Східної Європи до окупованої Польщі. Березень 1944
Утім, повернемося до основної теми розмови. На прохання "Газети Виборчої" до бюро А. Квасневського прояснити дані щодо його заробітків, отримали відповідь, що оскільки той не виконує тепер державних функцій, то не зобов’язаний інформувати про свої доходи, а відповідну повну інформацію вже надано податковим органам. Kulczyk Investments не відповіла на жодне питання GW, як щодо зарплат, так і щодо конкретних функцій своїх міжнародних радників. Неофіційно журналісти з’ясували, що Джонс займається питанням проектів у зонах бойових дій (у 2007 р. він представляв Держдеп США на мирних переговорах на Близькому Сході), Келер - Африкою, а Квасневський - Європою, Польщею та Україною.
GW також вказує, що за часів уряду Союзу демократичної лівиці (партії Квасневського) фірми Кульчика отримували преференції. Аналогічно газета вказує на некоректність отримання потенційним лідером лівих сил грошей від найбагатшого поляка, а також переходу Квасневського у крісло прем’єра з теперішньої посади. Принагідно журналісти вказали, що за даними телеканалу TVN24 головним спонсором фонду Квасневського «Amicus Europae» у 2006 році був Віктор Пінчук, який переказав 1 млн злотих (десь 250 тис. євро) фонду. Останній ж своїх донорів не афішує. Сам же колишній польський президент перебуває у складі правління фонду Пінчука «Yalta Europe Strategy». Звісно ж, GW згадала і про посередницьку участь Квасневського в українських подіях осені 2004-го та те, що В. Пінчук - зять Л. Кучми.
Банальний гуглівський пошук дає нам наступну інформацію, на вичерпність чи абсолютну непогрішність якої не претендую. Kulczyk Investments - міжнародна інвестиційна група з офісом у Люксембурзі та представництвами у Дубаї, Лондоні та Києві. Інтереси компанії: пошук та видобуток нафти і природного газу. Географія інтересів: Колумбія, Перу, Бруней, Сирія, Україна, Африка. Безпосередньо в Україні працює компанія «Kulczyk Oil Ventures Inc.», яка у червні 2010 р. придбала 70% акцій компанії KUB-Gas LCC, яку іменують одним з найбільших приватних виробників природного газу в Україні. Зараз KUB-Gas LCC володіє п’ятьма експлуатованими газовими полями (Вергунське, Ольгівське, Крутогоровське, Макіївське, Північне Макіївське), двома свердловинами та трьома установками для перетворення природного газу. KOV на кінець вересня 2012 року оцінювала вартість своїх активів в Україні у 125,9 млн дол. (порівняно з вартістю всіх активів у 172,4 млн дол.). Компанія хоче до 2016 р. подвоїти видобуток газу в Україні - до близько 1,4 млн кубометрів на добу. Якщо шукати по українському інету, то, вочевидь, це зареєстроване в Луганську ТОВ «КУБ-Газ», чиї види економічної діяльності: добування природного газу, виробництво iнших виробiв з деревини, виробництво крiпильних засобiв, ланцюгiв i пружин, будiвництво, оренда автомобiлiв, прибирання виробничих та житлових примiщень, устатковання та транспортних засобiв. Можливо, це співпадіння, але назва «КУБ-Газ» своєю першою половиною нагадує компанію «Корпорація Український Бензин» (1, 2, 3). Це, що й казати, цікаво з огляду на дійових осіб, ЯВРПЩЯ *макіавелівськи посміхається*ТМ
Лешек Міллер, Войцех Ярузельський та Александер Квасневський під час засідання Ради національної безпеки (дорадчий орган при польському президентові) у листопаді 2010 року
Утім, ще раз повернемося до прибутків колишніх польських президентів. Їх живих сьогодні у Польщі - троє: Войцех Ярузельський, Лех Валенса та Александер Квасневський. Держава гарантує їм пожиттєве щомісячне утримання в розмірі 75% від зарплати діючого президента (9 тис. злотих до сплати податків - приблизно 3 тис. доларів). Плюс - 12 тис. злотих на утримання бюро (схожу суму отримують на свої бюро і депутати).
Якщо брати приклад інших країн, то екс-президент ФРН Крістіан Вульфф отримує біля 200 тис. євро в рік. Його німці критикують, але не тому що шкода грошей, а тому що Вульфф пішов з посади внаслідок скандалу.
Головним джерелом прибутків Леха Валенси (президент у 1991-95 рр.) є лекції. Керівник Інституту Леха Валенси Пьотр Тульчинський сказав, що зазвичай за лекцію вони просять 10-20 тис. євро, з яких більша частина йде на утримання Інституту, а частина - самому Валенсі. Утім останній час від час погоджується виступати тільки за відшкодування витрат - якщо йдеться про якийсь особливо важливий громадський захід. Зате Валенса не може похвалитися посадою в наглядових радах.
Войцех Ярузельський, який був президентом у 1990-91 рр., свого часу мав вибір: зарплата президента чи військова пенсія. Він обрав другу, бо вона тоді була більшою (становила 50% зарплати діючого президента). У 2009 р. Сейм зменшив пенсії членам Військової ради національного порятунку, яка керувала ПНР під час військового стану 1981-83 рр. Відповідно пенсія Ярузельського зменшилася з 8,5 тис. злотих до 6 тис. Конституційний Суд визнав протиправним спосіб такого зменшення, але Міністерство національної оборони досі гальмує внесення відповідних змін до законодавства щодо підвищення пенсій екс-членам ВРНП. Співробітник Ярузельського полковник Габріель Змажлінський сказав, що у екс-президента нема додаткових прибутків, а гонорари за книги він переказує на благодійницькі цілі.
Власне, уся ця історія привернула мою увагу не через «український вектор», а з огляду на нещодавню публікацію в тій таки GW «Пояснення» наступного змісту: «У зв’язку з текстом «Речь Посполита скромно платить колишнім президентам» («Газета», 4.01.2013 р.) [це назва розділу в статті «Александер Квасневський отримує високу зарплату від фірми Яна Кульчика» - Joanerges] щодо прибутків Войцеха Ярузельського хочемо уточнити інформацію щодо цього: генерал Ярузельський (президент РП у 1989-90) видав від 1992 року 11 книг, за які не забрав гонорари. Натомість гонорар за книгу «Промови 1981-1989» переказав на Шпиталь - Центр здоров'я польки-матері у Лодзі. Генерал Ярузельський на питання чому обрав військову пенсію (яка тоді була вище від утримання колишнього президента) публічно заявив: «Міністром, президентом - я був, офіцером - досі являюся»». Як би не ставитися до Ярузельського з огляду на його непросту біографію (де намішано усе - і сибірське заслання, і боротьба з УПА, і підозри у співпраці з радянською держбезпекою, і військовий стан), остання фраза - стильна ;)
© мій