Мій теплий і добрий вакуум
Якщо я правильно відняла від 11 - 2, то сьогодні 9 місяців моєму ЖЖ. 9 місяців, ви й самі розумієте, число знакове, тож можна трохи похвілософствувати на тему ЖЖ ( я, здається, такого ще не робила) Філософ, ясна річ, з мене ніякий, тому буду просто ганяти понти щось писати. За результати клацання по клавіатурі не відповідаю.
Усе почалося банально. Сиділи ми на роботі, заганяли свої прізвища в пошук і дивилися, кому більше видасть результатів. Перемогла, здається, я. І тут дівчата знайшли мого вірша на одному форумі. А я його шукала, не було в мене ні журнального тексту, потім виявилося, що було, ні папірця зі слідами від чашки з ним... Я знайшла того, хто його розмістив на форум - потім вислала йому поправлений варіант, за що мене було розкритиковано ( не за те, що вислала, звісно).
Потім я знайшла того, хто цього вірша скинув у якусь там літературну забігайлівку сторінку. Знайшла його ЖЖ і, щоб привітатися, мусила зробити собі ЖЖ.
Почалося воно у гарному вакуумі 22 лютого, й іноді мені бракує того вакууму.
Та оскільки мені важливо й поспілкуватися, я ще тут побуду.
Я, звісно, розумію, що мене не читає ті двісті людей, які є у моїй френдстрічці, треба щось із тим робити але в мене є принаймні людей тридцять, яким, я думаю, все-таки цікаво в мене. За що я їм і дякую. І Богу дякую, і батькам, і дітям. (цілує золоту статуетку ЖЖ-Зануди, вклоняється і йде зі сцени, шурхотячи бісером на растаманському поясі.)
Ще не все. Я знаю, що в мене тут часто буває людей 5, які читають мене не з ЖЖ і вже досить довго. Дуже хотілося б з вами познайомитися. Напишіть мені, будь ласка, сюди що-небудь.
Ще не все-1. Аноніме з Титаніка! Де ти? Де мій адреналін?
Все, все, мене нема.
