проза
Одна талантливая девочка классе в 10-11 написала. а у меня осталось. и вот вчера я на это наткнулась
Питання охорони та навколишнього середовища на сьогднішній день залишається невирішеним. Хоча з кожним роком ця проблема стає гостріше і гостріше, гостріше і гостріше, гостріше, гостріше, гостріше, і ще гостріше ніж було гостро п’ять хвилин тому, гострота гострішання дає гострий імпульс на погострення гострішення проблеми охорони та навколишнього середовища.
В нашому гостро-проблемному навколишньому середовищі живуть лелеки. Це такі пташки. У них є крила і дзьоб, а ще у них є пір’я. А ще вони вміють літати!
Так ось, ці пташки у нашій екології не живуть. Вони мабуть мають суїцидальні здібності, або являються емо! емоційні страуси наступають..
Україна- лелечий край.
В Україні живуть лелеки. висновок: Україна-лелечий край. З точки зору банальної ерудиції до такого висновку прийти не просто, і тільки найрозумніші розуми можуть це зрозуміти, розуміючи найрозумніші розумності! Так зрозуміємо ж і ми це і докажемо розумний рівень гіперрозвиненої інтуїції! Всі вчителі з української мови хворі на гіперболоїдну параноїдальну шизофренію з ускладненням на генофобну аутротофію. Це ви можете спостерігати, подивившись на вчительський стіл. ні! це не жаба ропухи, як ви спершу подумали. Хоча генофондова схожість на даного представника фауни у вищезгаданого індивідуума є, але не можна порівнювати це прекрасне створіння(я про жабу ропуху) з тим провалом генної інжерії, що ви можете спостерігати у кабінеті 35.
Так обєднаємся ж заради славного діла-занесення данного індивідуума до Чорної книги!