Шоу байкерів та "гот-родс" в Ню-Джерзі.
Зранку в мене гарчало попід вікнами .
Вийшовши, згадав, що маємо сьогодні шоу байкерів та аматорів "гот-родс" (що воно таке,хто не знає - оповім далі).
Я живу в маленькому НюДжерзійському містечку БавндБрук. Тихо, мирно. Не знаю, чому саме в нас вирішила зібратись вся ця публіка, що візуально натякає на існування нечистої сили. Стало цікаво, тим більше, що моя вуличка теж перекрита і там щось діється. Пішов.
Одразу косяком пішли суб"єкти , як менти пишуть, "специфічної зовнішності".
Аааа, от воно що: на моїй вуличці влаштували їхню реєстрацію.
Тут же й мотоцикли частково стоять (основна їхня тусовка була на паралельній вулиці).
Які тільки вони не бувають!
Харлеї є цибаті - "строкери", важкі та масивні "крузери", продовгуваті "стречери", а отаке чудо з колесом поперед себе називається "чопер".
Як ЦЕ назвати я не знаю. Чи мотоцикл це взагалі?
Оригінальний, збережений. На ходу!
Оооо... На протязі п"яти кварталів центральна вулиця захаращена святом: ЯРМАРОК! Чи ні, не так? Тут царство автомобільне.
Роз"їжджають розпорядники.
Їжа яка тільки хочеш.
В стилі неполіткоректного збіговиська й неполіткоректні (бо ЖИРНІ) сендвічі. Навіть овочевий і то називається "Жирний кіт". Щоправда, тут "жирний" можна також читати як "товстий". Кожен сендвіч всього 7 доларів.
Ціна помірна, але які там вони розміром - не бачив. Та великі ж мабуть.
Поліція теж в стилі і в характері.
Авта є тридцятих років.
Сорокових.
П"ятидесятих.
Шестидесятих.
За що люблю американську класику - багато місця!
І семидесяті роки репрезентовані.
Але найбільше було "гот-родс". Буквально в перекладі "гарячий патик". Береться старезне авто, ставиться на потужне шасі, вкидається 6-7-8
літровий двигун - вуаля!
Але найголовніше, все це мусить бути досконале естетично. Тобто, переробляється геть все і часом трапляються таки закінчені повновартісні
образи, справжні витвори мистецтва. Особливий пунктик - довершеність виконання.
От вам "Вілліс". Чи, вірніше, те, що від нього лишилось.
Треба бути дуже спеціальною особою, аби вправляти таке хоббі.
Інтер"єр теж є арт твором. Бачите, яка колонка керма, як вписані сучасні прилади та огрівання чільного скла.
А сидіння!
Попід автом розкладені дзеркала, аби було видно, як все досконало викінчено і зі споду.
Ну, були монстри й побільше.
Навіть на "Корвет" рука здійнялась!
В куточку скромно стояли якісь Феррарі... Жодного зацікавлення ні в кого не викликали.
Але тут хлопаки (разом із дівкою басисткою) вшкварили!
Виявилось, абсолютно не на мої вуха. Старий я став.
Тому почимчикував додому. Усталий, но довольний я вєрнулся домой (тм)
А ревище й гармидер тривали аж до 4 пополудні.
Ввечері вийшов,глянув - наче нічого й не було.
Очевидно, такі шоу є річчю філософською.
Вийшовши, згадав, що маємо сьогодні шоу байкерів та аматорів "гот-родс" (що воно таке,хто не знає - оповім далі).
Я живу в маленькому НюДжерзійському містечку БавндБрук. Тихо, мирно. Не знаю, чому саме в нас вирішила зібратись вся ця публіка, що візуально натякає на існування нечистої сили. Стало цікаво, тим більше, що моя вуличка теж перекрита і там щось діється. Пішов.
Одразу косяком пішли суб"єкти , як менти пишуть, "специфічної зовнішності".
Аааа, от воно що: на моїй вуличці влаштували їхню реєстрацію.
Тут же й мотоцикли частково стоять (основна їхня тусовка була на паралельній вулиці).
Які тільки вони не бувають!
Харлеї є цибаті - "строкери", важкі та масивні "крузери", продовгуваті "стречери", а отаке чудо з колесом поперед себе називається "чопер".
Як ЦЕ назвати я не знаю. Чи мотоцикл це взагалі?
Оригінальний, збережений. На ходу!
Оооо... На протязі п"яти кварталів центральна вулиця захаращена святом: ЯРМАРОК! Чи ні, не так? Тут царство автомобільне.
Роз"їжджають розпорядники.
Їжа яка тільки хочеш.
В стилі неполіткоректного збіговиська й неполіткоректні (бо ЖИРНІ) сендвічі. Навіть овочевий і то називається "Жирний кіт". Щоправда, тут "жирний" можна також читати як "товстий". Кожен сендвіч всього 7 доларів.
Ціна помірна, але які там вони розміром - не бачив. Та великі ж мабуть.
Поліція теж в стилі і в характері.
Авта є тридцятих років.
Сорокових.
П"ятидесятих.
Шестидесятих.
За що люблю американську класику - багато місця!
І семидесяті роки репрезентовані.
Але найбільше було "гот-родс". Буквально в перекладі "гарячий патик". Береться старезне авто, ставиться на потужне шасі, вкидається 6-7-8
літровий двигун - вуаля!
Але найголовніше, все це мусить бути досконале естетично. Тобто, переробляється геть все і часом трапляються таки закінчені повновартісні
образи, справжні витвори мистецтва. Особливий пунктик - довершеність виконання.
От вам "Вілліс". Чи, вірніше, те, що від нього лишилось.
Треба бути дуже спеціальною особою, аби вправляти таке хоббі.
Інтер"єр теж є арт твором. Бачите, яка колонка керма, як вписані сучасні прилади та огрівання чільного скла.
А сидіння!
Попід автом розкладені дзеркала, аби було видно, як все досконало викінчено і зі споду.
Ну, були монстри й побільше.
Навіть на "Корвет" рука здійнялась!
В куточку скромно стояли якісь Феррарі... Жодного зацікавлення ні в кого не викликали.
Але тут хлопаки (разом із дівкою басисткою) вшкварили!
Виявилось, абсолютно не на мої вуха. Старий я став.
Тому почимчикував додому. Усталий, но довольний я вєрнулся домой (тм)
А ревище й гармидер тривали аж до 4 пополудні.
Ввечері вийшов,глянув - наче нічого й не було.
Очевидно, такі шоу є річчю філософською.