ПРО МОВУ І НАЦІНТЕЛІГЕНЦІЮ
В цивілізованому світі кожен народ, навіть той маленький латвійський чи якийсь ще екзотичніший, має канонізовану літературну офіційну мову. І має діалекти. І ще купу сленгів, арго і т.п. В Україні офіційно існує літературна мова. І переважна кількість населення, що мовить діалектами. Здавалось би, хочеш бути "культурним" в сенсі вирізнятись мовою серед іншого "бидла", котрому ти вже не належиш - будь ним. Переходь на цей український "хохдойч" - полтавську говірку, що , збагачена, стала літературною, правильною мовою. Але ж не виходить! Читати треба багато свого часу було, спілкуватись на певному рівні, ну і таке інше, що дійсно виділяє людину як культурну, виховану та освічену. А яка тут освіта, чи, Господи прости, виховання? Самоосвіту та самовдосконалення ніхто не відміняв, але ж то неможливо бо неможливо. А от заговорити "по городському", ну майже так як в телевізорі - запросто. Схиблені критерії та орієнтири. Замість відносно чистої матірньої мови, замість того, щоб її вдосконалити і перейти на наступну (іншу в усякому разі) соціальну сходинку, людина починає спілкуватись жахливим покручем, по суті набагато більш зіпсутою російською в порівнянні із тою українською, що мала раніше. Замість поступу - деградація. Очевидна! А кому очевидна?
Інтелігенція та бізнес говорять російською. Переходять на рідну "по приколу" або "па нуждє". А у того нещасного селюка, що переїхав до міста і прагне стати "городським", забути "ідіотизм сільського життя" (в кого підніметься рука на осуд людини, що попросту хоче жити краще?) немає іншої інтелігенції, на котру б можна рівнятись людині духовній і багатих та ділових, відповідно, для людини матеріальної, котрі б природньо почувались і подавали себе українцями. Відповідно, нема і еліти.
Доти, поки як мінімум інтелігенція повсюдно не перейде на українську, поки будуть можливі подібні дискусії, якими переповнені форуми, поки буде мусуватись просування суржику чи "офіційного", "регіонального" і т.і. - не буде ні народу, ні держави, ні нації. А будуть симулякри. З чим і доводиться себе вітати. Хай кожен ліберальний та толерантний інтелігент згадає, як він став російськомовним. Точнісінько тією ж стежкою, із запізненням, щоправда, прямує пересічний манюпас. Ще раз кажу: народ не має іншої інтелігенції, а інтелігенція має питомі зобов"язання перед народом. Котрими вона не переймається, тихо ненавидить чи, принаймні, ставиться з презирством до люмпенів та низової буржуазії, всіх тих "жлобів", натомість декларує свою причетність до понаднаціональних культурних феноменів та надбань. І получається, що "ми не вправі відмовлятись від здобутків совєтської, та навіть і російської культури". Що "інтелектуал за визначенням космополіт". І тому подібна дурня.
Яскравий приклад - архітектор під ніком "на100йка" з ФУПу. Це при тому, що під ногами маємо колосальні незаймані історичні та культурні артефакти. І більше того.
Господь створив людей різними. І народи різними. І народ мусить так же виживати як і поодинока людина. Багатоваріантність - велике щастя людства: від побутового аж до цивілізаційного. Ми не можемо от так взяти і знищити, поховати, та й самим, по суті, померти, поховавши наше українство. Воно ІНАКШЕ і в цьому великий і величний сенс.
Повторюсь: інтелігенція має зобов"язання щонайпереше перед СВОЇМ народом. Мусить бути духовним орієнтиром та прикладом до наслідування. Рано чи пізно, до неї, до правдивої культури, тягнеться і бізнес, а це вже бульйон для національної еліти. Раз вона в Україні винищена - шлях один, протоптаний народами та поколіннями.
А розпочинати треба з простого: переходу на українську повсюди, незалежно, розуміють тебе чи ні. Брешуть ті, що кажуть, що не розуміють. Стоїмо на своєму! Українці в себе вдома і проблеми приходьків і заходьків такі самі, як і по всьому світі: бути лояльними. І вчити мову народу, серед якого хочеш жити.
Вийшла проповідь. Наболіло.
Амінь.
Інтелігенція та бізнес говорять російською. Переходять на рідну "по приколу" або "па нуждє". А у того нещасного селюка, що переїхав до міста і прагне стати "городським", забути "ідіотизм сільського життя" (в кого підніметься рука на осуд людини, що попросту хоче жити краще?) немає іншої інтелігенції, на котру б можна рівнятись людині духовній і багатих та ділових, відповідно, для людини матеріальної, котрі б природньо почувались і подавали себе українцями. Відповідно, нема і еліти.
Доти, поки як мінімум інтелігенція повсюдно не перейде на українську, поки будуть можливі подібні дискусії, якими переповнені форуми, поки буде мусуватись просування суржику чи "офіційного", "регіонального" і т.і. - не буде ні народу, ні держави, ні нації. А будуть симулякри. З чим і доводиться себе вітати. Хай кожен ліберальний та толерантний інтелігент згадає, як він став російськомовним. Точнісінько тією ж стежкою, із запізненням, щоправда, прямує пересічний манюпас. Ще раз кажу: народ не має іншої інтелігенції, а інтелігенція має питомі зобов"язання перед народом. Котрими вона не переймається, тихо ненавидить чи, принаймні, ставиться з презирством до люмпенів та низової буржуазії, всіх тих "жлобів", натомість декларує свою причетність до понаднаціональних культурних феноменів та надбань. І получається, що "ми не вправі відмовлятись від здобутків совєтської, та навіть і російської культури". Що "інтелектуал за визначенням космополіт". І тому подібна дурня.
Яскравий приклад - архітектор під ніком "на100йка" з ФУПу. Це при тому, що під ногами маємо колосальні незаймані історичні та культурні артефакти. І більше того.
Господь створив людей різними. І народи різними. І народ мусить так же виживати як і поодинока людина. Багатоваріантність - велике щастя людства: від побутового аж до цивілізаційного. Ми не можемо от так взяти і знищити, поховати, та й самим, по суті, померти, поховавши наше українство. Воно ІНАКШЕ і в цьому великий і величний сенс.
Повторюсь: інтелігенція має зобов"язання щонайпереше перед СВОЇМ народом. Мусить бути духовним орієнтиром та прикладом до наслідування. Рано чи пізно, до неї, до правдивої культури, тягнеться і бізнес, а це вже бульйон для національної еліти. Раз вона в Україні винищена - шлях один, протоптаний народами та поколіннями.
А розпочинати треба з простого: переходу на українську повсюди, незалежно, розуміють тебе чи ні. Брешуть ті, що кажуть, що не розуміють. Стоїмо на своєму! Українці в себе вдома і проблеми приходьків і заходьків такі самі, як і по всьому світі: бути лояльними. І вчити мову народу, серед якого хочеш жити.
Вийшла проповідь. Наболіло.
Амінь.