Вчора була на курсах польської:) Все почалось з того, що адміністратор нам представив нового учня, це був - Хаджіс .... :)) Палестинський хлопчина:) Страшенноо гарний. Просто не вірила своїм очам, як араби бувають такими красунчиками. Сказав, що знає українську, і добре знає англійську.
Почали ми урок. Водже: не знає він української, може звичайно знає, чисто оглядово, як я німецьку (не знаю, який він буде медиком, бо вчиться він саме на медичному). Перекладали йому слова з польської на українську, потім з української на англійську, на щастя у нас вчиться дівчинка, котра закінчила англійську філологію, але і цього було мало:)
Намучились з ним... На щастя вчителька сказала, що він з нами не потягне, бо саме за мене, она взяла пристойний темп, щоб мені надто просто не було (уявляю як складно бідним новачкам, я ж вже рік вчила польську, а вони ні)... Буде якось вона одна з ним вчити польську..))
Але саме цікаве, це ж треба бути яким впертим, щоб в чужій країні, на чужій не знайомій добре мові і ти вчити ще більш чужу і не знайому мову:) Він полюбе молодець (хоче вивчити польську, щоб розуміти своїх друзів ! ! ! ! ! ! ) Я щиро бажаю йому швидкого і безболісного вивчення польської, бо як не як, польська граматика, і все інше по складності стоїть після китайської! :)