Послухайте, як влада рекламує Україну: «Країна з дешевою робочою силою». І це при тому, що в глобальному світі країни помірного поясу не можуть конкурувати за рахунок дешевої робочої сили. Є Китай, Індія і ще багато країн, де порогом бідності можуть бути два долари на день. Але ж там не потрібно опалювати оселі, не потрібний теплий одяг, там дешевша їжа. У нас на два долари на день прожити складно...
Країни наших широт можуть конкурувати тільки за рахунок творчості, у площині інформації, наукових розробок, маркетингових, логістичних рішень. Ставка на дешевизну робочої сили програшна ще й тому, що українці, на відміну від представників багатьох інших країн, відносно легко емігрують, і їх із задоволенням приймають. А отже, монополістично знижена вартість робочої сили істотно погіршить її якість, із дефіцитом кваліфікованих робітників підприємства стикаються постійно. Зараз багато хто в Україні замислився про еміграцію.
Хороша стаття в
"Українському тижні". Українська влада мислить не рамками цілої державИ, а окремо взятого підприємства. Порадити б їм статтю "
Дешёвая рабочая сила - яд для экономики":
Это закономерность, если в стране высокие зарплаты, то и экономика на соответственном уровне. Если рабочим платят копейки, то и уровень экономического развития страны низок. Приведите мне хоть один пример когда экономика сильна, а оплата труда низка. Среди стран с рыночной экономикой таких нет и быть не может.