Трагедія спільної візії Донецька
Величезним викликом для міста є панування міфів та вкрай негативного сприйняття рештою українців. По роботі зіштовхувався з тим, що деякі люди відмовлялися від хороших пропозицій як почули слово "Донецьк". Звісно, ведмежу послугу зробили самі знаєте хто, але є одне але...
Умовно активних донеччан можна поділити на дві категорії: 1) які мають рожеву уяву на свою батьківшину, пишаються "Шахтарем", Донбас Ареною і ще деякими здобутками; 2) критично налаштовані люди, які відчувають себе наче у клітці; часом їхня критика переходить межі здорового ґлузду (наприклад, можуть назвати парк кованих фігур - найжахливішим місцем).
Але проблема двох груп - відсутність уяви щодо "Донецька майбутнього" і пасіонарності (особливо другим) аби сформулювати візію міста. Мені одразу спадає на думку ініціатива львів'ян - "Унівська група" - яка спробувала подивитися на рідне місто з іншого боку, зрозуміти цінності городян, внести на порядок денний важливість стратегії розвитку міста і створити попит на цей проект серед стейкхолдерів Львова.
"Унівська група" - це чудовий приклад того, як нонконформізм та критичне сприйняття дійсності набуває конструктивних і творчих форм. Коли незалежність позиції людини проявляється не лише у регулярній "війні всіх проти всіх", а у прагненні примножувати соціальний капітал і створювати соціальні ліфти.
Власне, через таку дію може сформуватися майбутній позитивний бренд міста, що вільний від міфів та стереотипів, через призму яких сприймають Донецькі інші українці.
Донецьк, на мою власну думку, має купу унікальних рис і явищ, про які мабуть не завжди задумувались самі місцеві. Наприклад, саме він може стати кадровим центром з продукування першокласних менеджерів (через потужний корпоративний сектор). Законодавцем моди на розвиток спорту (як великого, так і дитячого-інацького). І багато іншого.
Звісно, такий проект не повинен бути ініціативою влади "під патронатом когось". Це має стати суспільною домовленістю бізнесу, громадського сектору, журналістів/блогерів, митців, представників академічних кіл тощо.
Я б, принаймні, був би радий на одній із конференцій TED побачити, щось подібне про розвиток рідного міста, як це зробили Ярослав Грицак і Yevhen Hlibovytsky
Умовно активних донеччан можна поділити на дві категорії: 1) які мають рожеву уяву на свою батьківшину, пишаються "Шахтарем", Донбас Ареною і ще деякими здобутками; 2) критично налаштовані люди, які відчувають себе наче у клітці; часом їхня критика переходить межі здорового ґлузду (наприклад, можуть назвати парк кованих фігур - найжахливішим місцем).
Але проблема двох груп - відсутність уяви щодо "Донецька майбутнього" і пасіонарності (особливо другим) аби сформулювати візію міста. Мені одразу спадає на думку ініціатива львів'ян - "Унівська група" - яка спробувала подивитися на рідне місто з іншого боку, зрозуміти цінності городян, внести на порядок денний важливість стратегії розвитку міста і створити попит на цей проект серед стейкхолдерів Львова.
"Унівська група" - це чудовий приклад того, як нонконформізм та критичне сприйняття дійсності набуває конструктивних і творчих форм. Коли незалежність позиції людини проявляється не лише у регулярній "війні всіх проти всіх", а у прагненні примножувати соціальний капітал і створювати соціальні ліфти.
Власне, через таку дію може сформуватися майбутній позитивний бренд міста, що вільний від міфів та стереотипів, через призму яких сприймають Донецькі інші українці.
Донецьк, на мою власну думку, має купу унікальних рис і явищ, про які мабуть не завжди задумувались самі місцеві. Наприклад, саме він може стати кадровим центром з продукування першокласних менеджерів (через потужний корпоративний сектор). Законодавцем моди на розвиток спорту (як великого, так і дитячого-інацького). І багато іншого.
Звісно, такий проект не повинен бути ініціативою влади "під патронатом когось". Це має стати суспільною домовленістю бізнесу, громадського сектору, журналістів/блогерів, митців, представників академічних кіл тощо.
Я б, принаймні, був би радий на одній із конференцій TED побачити, щось подібне про розвиток рідного міста, як це зробили Ярослав Грицак і Yevhen Hlibovytsky
Click to view