“Покращення” не буде: панам потрібні раби

May 08, 2012 11:14


Або Відвертий злодій-крадій, або повний ідіот може стверджувати, що “партія покращення життя” виконає свою обіцянку. Запорука її існування - велика армія плебеїв, яким варто час від часу підкидати хліба та видовищ, інакше вона зникне.

Існує низка показників, котрі ілюструють рівень добробуту населення. Один з них - спроможність заощаджувати. У кінці квітня цього року авторитетна соціологічна компанія Gallup здійснила дослідження для Світового банку про рівень заощаджень у світі за 2011 р. Як з'ясувалося, менше 10% українців змогли відкласти гроші за минулий рік.

Найбільше заощаджували, звісно, люди, що живуть у найбагатших країнах. Там, де ВВП на душу населення перевищував $12, 276 тис. - 58% дорослих відклали фонди. Україна ж, як завжди - десь на рівні Гондурасу та Зімбабве.



Якщо уважніше подивитись на звіт Світового банку, то картина відсталості постане ще більш жахливою:

- лише 5% дорослого населення України використовували свої банківські рахунки. Для порівняння: Сомалі - 14%; Тринідад і Тобаго - 44%, Венесеула - 14%, Зімбабве - 17%;

- лише 8% дорослих людей взяли позику у фінансових інституціях (у В'єтнамі - 16%; Чорногорії - 22%), а в друзів або сім'ї - 37%;

- лише 19% дорослого населення мають кредитні картки. У Туреччині таких знайшлося 45%, у Словенії - 39%;

- лише 2% українців заплатили за персональне медичне страхування. Навіть в Росії таких людей знайшлося у три з половиною рази більше - 7%.

Тобто у фінансовому плані ми - одна з найвідсталіших країн світу. Здатність до заощадження є наріжним каменем сучасної капіталістичної цивілізації. Це дозволяє сім'ям планувати свій бюджет, брати кредити на житло, навчання дітей, авто. Заощадження на старість дозволяють літнім американцям та іншим представникам “золотого мільярду” із насолодою проводити свою старість, а не сидіти в біля метро із простягнутою рукою.

Відсутність фінансового “запасу міцності” робить людину надзвичайно чутливою та залежною від держави: від соціальної допомоги, комунальних пільг, пенсій, стипендій тощо. Саме цим керувалися і керуються як попередні, так і нинішні очільники держави.

Аналітики з інвестиційної компанії “Ренесанс капітал” у 2011 році, спираючись на “піраміду потреб Маслоу”, опублікували звіт - аналіз даних з майже 150 країн із населенням понад півмільйони осіб за період з 1950 р. по 2009 р. Згідно з висновками, зростаючий рівень добробуту зміцнює демократію і, навпаки, зубожіння населення призводить до загрози перетворитися на авторитарну державу.

Демократія завжди буває крихкою, якщо рівень ВВП знижується. Якщо ВВП на душу населення становить $ 2 тис., вона вже стійкіша. При $ 6 тис. - зміцнюється, а коли рівень ВВП на душу населення перевищує $ 10 тис., стає незламною. Зростаючий рівень доходів веде до встановлення демократії - за винятком випадків, коли країна є експортером енергоносіїв.

Згідно з оцінками "Ренесанс Капіталу", за підсумками 2011 року ВВП України на душу населення досягне рівня у $ 3,5 тис., а в 2012 році зросте до $ 4 тис.

За великим рахунком, аналітики “Ренесансу капітал” не відкрили Америку. Їхній звіт - це продовження розвитку політичної теорії американських вчених Сеймура Мартіна Ліпсета та Деніела Лернера щодо взаємозв'язку економічного зростання та зміцнення демократичного режиму (зокрема, див. Seymour, Martin Lipset. “Some Social Requisites of Democracy: Economic Development and PoliticalLegitimacy”, The American Political Science Review, Vol. 53, No. 1. (Mar., 1959), pp. 69-105.).

Навіщо владі заможні громадяни?
Насправді, у короткостроковій перспективі пригнічені та маргіналізовані громадяни потрібні владі, бо є її соціальною базою та опорою.

По-перше, вони не висувають політичних вимог під час передвиборчих кампаній. Такі поняття, як політична конкуренція, чесні і прозорі вибори, свобода слова і зібрань, міжрелігійний та міжнаціональний мир тощо для декласованих верств є не лише порожнім звуком, а й ще розмінною монетою, яку вони готові віддати державі заради соціального патерналізму держави. Власне, такий обмін відбувся у сусідній Росії: коли Путін оголосив, що згортання демократії потрібне для стабільності, то більшість населення свідомо підтримала цей курс.

По-друге, люмпенізація населення значно здешевлює досягнення необхідного рівня лояльності до справжніх господарів держави. Цей принцип можна прослідкувати на прикладі донецького олігарх Ріната Ахметова. У 2009 році з перемогою “Шахтаря” у Кубку УЄФА значна більшість українців (від пересічного робітника до свідомого журналіста) шанували спортивний геній його власника.

Таким чином, у суспільстві відбувся процес придбання індульгенції - прощення всіх гріхів (тобто, темного походження статків олігарха). Протягом наступних років у суспільстві продовжували лунати коментарі щодо “Шахтаря” - предмету гордості України, яким ми зобов'язані особисто Рінату Ахметову. ЗМІ оцінили вартість цієї перемоги у $1,5 млрд - загальний обсяг вкладених фінансів у футбольний клуб за 10 років. Для порівняння: згідно з підрахунками порталу “Тексти”, підприємства, що контролюються Ахметовим, заробили на державних закупівлях лише за 2011 рік $4,5 млрд. Нікому не треба пояснювати зашкалювання корупції у тендерній сфері?

По-третє, маргіналізоване населення значно здешевлює витрати на політичну боротьбу. Підкуп виборця примітивними благами - відремонтований ліфт, пофарбований дитячий майданчик, безкоштовний набір продуктів, обіцянки підняти пенсію, виплата 1000 грн тощо - як показує приклад Києва, дає стабільний позитивний результат. Змагатися у соціальних подачках з владою представникам опозиції безглуздо - перші контролюють усі основні фінансові потоки в державі, тому завжди зможуть “мобілізувати” кошти заради тактичної перемоги.

У підсумку, ми бачимо замкнене коло: люмпени із завзяттям прощають керманичам держави усі зловживання владою, а пани через тиск на демократичні інститути та процеси зберігають контроль над ресурсами країни. І, таким чином, далі продовжують збагачуватися. Розірвати це прокляте коло може лише соціальна революція збіднілого середнього класу, який не проміняв своїх цінностей заради “сочевичної юшки”.
Спеціально для "Інфопорну"

власть, экономика, Янукович, Україна, meritocracy, українці

Previous post Next post
Up