Російське законодавство мудре і збалансоване. Якщо ще й належно виконується - респект їм та уважуха.
Пропозиція щодо виплат вагітним не сильно відрізняється від закликів підвищувати народжуваність виплатами при народженні, і наслідки та зловживання мабуть бутуь аналогічні. Переконаний, що основні фактори прийняття рішення про аборт/не аборт - психологічні, а не чисто матеріальні. Відповідно, як підтримати жінку, яка бажає зробити аборт - це більше питання до психологів/акушерів тощо. І рішення, цілком очевидно, буде дещо складнішим, ніж "відлистати" грошових знаків. Хоча, звичайно, матеріальний фактор має місце.
З того, що чув, знаю що досить поширеним є страх жінки (незаміжньої) народжувати не тільки і стільки тому, що не зможе утримувати матеріально, а тому, що "не витримає" морально, "дитина буде жити без батька", "стану матірю-одиначкою", страх осудження і дискримінації з боку батьків, рідні, суспільства загалом (не забуваємо, що ми живемо значною мірою ще у патріархальному суспільстві). Не менш поширене - "буду займатися дитиною - не буде часу на себе". Відповідно, має бути надійна, гарантована довготривала підтримка з боку державних і громадських установ, конкретних людей, яким довірятиме жінка, можливо, тої же церкви. Я тут троха писав про це також: http://wp.me/p1lPyn-cP
У заміжніх однозначно велика роль чоловіків, і тут є над чим працювати і з чоловіками.
Ну і, звичайно же, на першому місці - контрацепція і відповідальне ставлення до свого тіла і статевих стосунків (а з боку чоловіків - повага до жіночого тіла і долі). А то все інше буде лише лікуванням наслідку, у той час як корінь проблеми лишиться неусуненим і щодня приноситиме нові плоди. Медицина давно довела, що кожна гривня, вкладена у профілактику (тобто у здорову поведінку ще здорової і неушкодженої людини) дорівнює десяти, а то й двадцяти гривням, витраченим на лікування. Це робиться довго і важко, але й наслідки стабільні і довготривалі.
Пропозиція щодо виплат вагітним не сильно відрізняється від закликів підвищувати народжуваність виплатами при народженні, і наслідки та зловживання мабуть бутуь аналогічні. Переконаний, що основні фактори прийняття рішення про аборт/не аборт - психологічні, а не чисто матеріальні. Відповідно, як підтримати жінку, яка бажає зробити аборт - це більше питання до психологів/акушерів тощо. І рішення, цілком очевидно, буде дещо складнішим, ніж "відлистати" грошових знаків. Хоча, звичайно, матеріальний фактор має місце.
З того, що чув, знаю що досить поширеним є страх жінки (незаміжньої) народжувати не тільки і стільки тому, що не зможе утримувати матеріально, а тому, що "не витримає" морально, "дитина буде жити без батька", "стану матірю-одиначкою", страх осудження і дискримінації з боку батьків, рідні, суспільства загалом (не забуваємо, що ми живемо значною мірою ще у патріархальному суспільстві). Не менш поширене - "буду займатися дитиною - не буде часу на себе". Відповідно, має бути надійна, гарантована довготривала підтримка з боку державних і громадських установ, конкретних людей, яким довірятиме жінка, можливо, тої же церкви. Я тут троха писав про це також: http://wp.me/p1lPyn-cP
У заміжніх однозначно велика роль чоловіків, і тут є над чим працювати і з чоловіками.
Ну і, звичайно же, на першому місці - контрацепція і відповідальне ставлення до свого тіла і статевих стосунків (а з боку чоловіків - повага до жіночого тіла і долі). А то все інше буде лише лікуванням наслідку, у той час як корінь проблеми лишиться неусуненим і щодня приноситиме нові плоди. Медицина давно довела, що кожна гривня, вкладена у профілактику (тобто у здорову поведінку ще здорової і неушкодженої людини) дорівнює десяти, а то й двадцяти гривням, витраченим на лікування. Це робиться довго і важко, але й наслідки стабільні і довготривалі.
Reply
Leave a comment