Сухі закони - зло, але вільний продаж бухла - так само
У черговій статті для Порносайтєгу проаналізував основні антиалкогольні кампанії в історії. Висновок: сухий закон - це зло (до речі, тут прокол християнських кіл, які активно подібне лобіювали), але обмеження продажу - вихід із ситуації.
На початку минулого століття в США розмножилися громадські організації, які вимагали винятково крайніх заходів. Вісімнадцяту поправку до Конституції США, що впроваджувала сухий закон, ухвалили 16 січня 1919 року. Згодом вона увійшла в історію як Prohibition.
Ця поправка не тільки не перешкодила поширенню злочинності, але й прискорила цей процес. Гангстерські банди, що торгували контрабандним алкоголем, узяли галузь під свій монопольний контроль.
Першими збагатилися сицилійські брати на прізвище Дженна. У помешканні кожної знайомої сицилійської родини вони встановили по самогонному апарату. Отриманий сурогат розливали по пляшках і продавали під виглядом віскі. Бізнес приносив хороші гроші і тримав на плаву близько 1300 сицилійських сімей, котрі іммігрували в США. Пізніше досвід такої системи самогоноваріння у Дженна запозичить Аль Капоне.
До другої половини 20-х мафія, статки якої росли як на дріжджах, знайшла можливість підкуповувати поліцейських і чиновників. Рівень корупції в країні набув катастрофічних масштабів. На початок 30-х влада втомилася боротися з гангстерами і контрабандою, тому зважилася на скасування сухого закону. На радість простим американцям, бари знову відкрилися 5 грудня 1933 року.
7 травня 1985-го стартувала антиалкогольна кампанія в СРСР. Радянська преса назвала її вимушеним заходом задля зміцнення в країні порядку і оздоровлення нації. Спиртного більше не було в поїздах, літаках, їдальнях і готелях. Ціни на алкоголь зросли, а горілку продавали тільки за талонами. Виноградники корчували стахановськими темпами. Самогоноваріння набрало скажених обертів.
Система дозованої продажу випивки за талонами себе не виправдала. Люди шикувалися у величезні черги і годинами чекали можливості купити пляшку горілки: талони відбирали, за них билися. У Єлісєєвському гастрономі у Москві одного разу вишикувалася черга в 3000 осіб.
Попри усі ці невдачі, сучасна Європа знає низку успішних ініціатив. Суттєва їхня ознака полягала в тому, що вони не забороняли алкоголь, але суттєво обмежували його продаж.
До 1960 року кожен французи щорічно в середньому випивав 24,6 літрів алкоголю. Президент Франції Шарль де Голль почав активну боротьбу за здоров’я нації, розробивши кілька антиалкогольних законів. До 1992 року включно ціни на спиртні напої та тютюнові вироби постійно зростали. У 1991 році був ухвалений закон Луї Евіна «Про обмеження реклами алкоголю», котрий забороняє будь-яку рекламу алкогольної продукції на ТБ, спонсорство алкогольними компаніями телепроектів. Ці заходи привели до того, що споживання алкоголю у Франції знизилося на 38% і в 2001 році склало 15 літрів спирту на людину, а зараз складає 13,7 літра. Наразі у Франції готується законопроект про заборону на продаж спиртних напоїв на автозаправках.
У Скандинавських країнах монополія на торгівлю спиртними напоями належить державі. Алкоголь можна придбати тільки в роздрібних державних магазинах. У Швеції міцний алкоголь і пиво можна придбати тільки в мережі магазинів Systembolaget, які працюють тільки з 10:00 до 18:00 по буднях і з 10:00 до 15:00 в суботу. У Норвегії монополія на торгівлю алкоголем належить мережі магазинів Vinmonopolet, у Фінляндії - Alko, в Ісландії - Vinbud. Читати далі
На початку минулого століття в США розмножилися громадські організації, які вимагали винятково крайніх заходів. Вісімнадцяту поправку до Конституції США, що впроваджувала сухий закон, ухвалили 16 січня 1919 року. Згодом вона увійшла в історію як Prohibition.
Ця поправка не тільки не перешкодила поширенню злочинності, але й прискорила цей процес. Гангстерські банди, що торгували контрабандним алкоголем, узяли галузь під свій монопольний контроль.
Першими збагатилися сицилійські брати на прізвище Дженна. У помешканні кожної знайомої сицилійської родини вони встановили по самогонному апарату. Отриманий сурогат розливали по пляшках і продавали під виглядом віскі. Бізнес приносив хороші гроші і тримав на плаву близько 1300 сицилійських сімей, котрі іммігрували в США. Пізніше досвід такої системи самогоноваріння у Дженна запозичить Аль Капоне.
До другої половини 20-х мафія, статки якої росли як на дріжджах, знайшла можливість підкуповувати поліцейських і чиновників. Рівень корупції в країні набув катастрофічних масштабів. На початок 30-х влада втомилася боротися з гангстерами і контрабандою, тому зважилася на скасування сухого закону. На радість простим американцям, бари знову відкрилися 5 грудня 1933 року.
7 травня 1985-го стартувала антиалкогольна кампанія в СРСР. Радянська преса назвала її вимушеним заходом задля зміцнення в країні порядку і оздоровлення нації. Спиртного більше не було в поїздах, літаках, їдальнях і готелях. Ціни на алкоголь зросли, а горілку продавали тільки за талонами. Виноградники корчували стахановськими темпами. Самогоноваріння набрало скажених обертів.
Система дозованої продажу випивки за талонами себе не виправдала. Люди шикувалися у величезні черги і годинами чекали можливості купити пляшку горілки: талони відбирали, за них билися. У Єлісєєвському гастрономі у Москві одного разу вишикувалася черга в 3000 осіб.
Попри усі ці невдачі, сучасна Європа знає низку успішних ініціатив. Суттєва їхня ознака полягала в тому, що вони не забороняли алкоголь, але суттєво обмежували його продаж.
До 1960 року кожен французи щорічно в середньому випивав 24,6 літрів алкоголю. Президент Франції Шарль де Голль почав активну боротьбу за здоров’я нації, розробивши кілька антиалкогольних законів. До 1992 року включно ціни на спиртні напої та тютюнові вироби постійно зростали. У 1991 році був ухвалений закон Луї Евіна «Про обмеження реклами алкоголю», котрий забороняє будь-яку рекламу алкогольної продукції на ТБ, спонсорство алкогольними компаніями телепроектів. Ці заходи привели до того, що споживання алкоголю у Франції знизилося на 38% і в 2001 році склало 15 літрів спирту на людину, а зараз складає 13,7 літра. Наразі у Франції готується законопроект про заборону на продаж спиртних напоїв на автозаправках.
У Скандинавських країнах монополія на торгівлю спиртними напоями належить державі. Алкоголь можна придбати тільки в роздрібних державних магазинах. У Швеції міцний алкоголь і пиво можна придбати тільки в мережі магазинів Systembolaget, які працюють тільки з 10:00 до 18:00 по буднях і з 10:00 до 15:00 в суботу. У Норвегії монополія на торгівлю алкоголем належить мережі магазинів Vinmonopolet, у Фінляндії - Alko, в Ісландії - Vinbud. Читати далі