Знаєте, що мене більш за все дратує в цій історії з Тимошенко? Це істерика, пікети, гасла "юлі свободу" і т.д. Таке враження, що за гратами перебуває не політик-невдаха, яка "все просрала", а великий борець за права людини, нобелівський лауреат.
Знаєте, що найгірше? Ніхто так не пікетує, коли вбивають, калічать, збивають звичайних українців. Чому БЮТ не влаштовувало потосовки в судах, коли пересічний українець шукав правди, а суддя виправдав мажора на мерседесі, що вбив члена його сім'ї?
Ось тут цілком
справедлива думка:
звичайних людей не посадять в VIP-камеру з телевізором і про них не писатимуть провідні медіа світу. Звичайних людей заб’ють до півсмерті у відділку, ще до початку суду. А потім примусять продати житло, аби заплатити хабара, щоб не сісти за злочин, якого не вчиняв.
Історія родини
Женьки Казанчука, скаліченого одеськими «правоохоронцями», та сотень таких родин - ось підсумок урядування сьогоднішньої еліти: і тієї, що ніби за ниточки смикає «суддю» Кірєєва, і тієї, проти якої цей «суд» спрямований. Країна зміниться, коли ми з вами будемо масово протестувати, захищаючи таких Жень.
Треба із такою пристрастю та люттю відстоювати права і свободи звичайних українців, а потім вже віп-політиків, які все одне відмажуться або домовляться