Невідома містика Києва
Напевно для більшості «панаєхавших» Київ це лише місце нічлігу, місце роботи, вокзал і декілька вулиць (Хрещатик, Майдан Незалежності…). Чи то брак часу, чи брак бажання не дозволяють довідатися про місце, в якому ми живемо.
Дякую ЖЖ-спільноті interesniy_kiev та компанії «НАСТА», які організували чудовий п’ятничний вечір. Три десятки українських блогерів, журналістів зібралися о 21.00 біля фонтану «Самсон» на Контрактовій площі, звідки в нас почалася прогулянка на дві з половиною години.
За цей час я довідався багато несподіваних для себе фактів. Наприклад, коли у 70-х роках XVIII століття містом вирувала чума, в Іллінській церкві провели незвичайну службу в ім’я Аллаха. Після цього чуму було зупинено.
Дивне сусідство лисої гори (тобто місця, де збираються відьми на шабаш) та Флорівського монастиря.
На Андріївському узвозі всього 38 будинків, але три з них мають один і той самий номер - 13 (13, 13А, 13Б). У будинку №13 розташований перший у світі музей Булгакову. Цей будинок став прототипом та головним героєм першого київського роману Булгакова «Біла гвардія».
На Андріївському узвозі 15 є будинок із назвою «Замок Річарда Левине Серце». Його балясини під перилами у самому будинку та внутрішньому дворі були копіями химер Нотр Дам де Парі. Але в часи німецької окупації Києва 1941-1943 рр. вони щезли.
У будинку 17 жив відомий на весь Київ «святий лікар» Феофіл Яновський. Одного дня до нього прийшла дівчина, яка попросила допомогти хворій матері. Коли ж лікар навідався до пацієнтки, з’ясувалося, що її донька померла рік тому.
Побачив вперше справжню алею-невидимку - Алею закоханих.
Так само вперше побачив Федорівський монастир та дошку на якій написано, що «територія охороняється Богом і державою». Ось вам і секуляризм :).
Як нам розповіла екскурсовод на місці Головпоштамту на початку 20 століття стояв дохідний дім, де вперше в Києві документально зафіксували полтергейст.
Цікава була реакція на нашу групу. Кожному видали ліхтарик, тому відвідувачі лисих гір називали нас сектантами. Був правда і не дуже приємний випадок. На Андріївському узвозі (з бару Ібіца) вийшов якісь мажорний клоун. Почув, що екскурсовод говорить російському (подумав, що ми туристи з РФ), і почав вигукувати футбольну кричалку:
«… Буде Україна вільна, буде ненька самостійна
Москалів на ножі, на ножі.
Батько Бандера знов до нас прийде…»
Якщо чесно, не дуже приємне враження. Йому зробили зауваження і він стулив пельку. Добре, що то ми, українці, були. А якщо б туристи з Росії? То нащо залишати після себе неприємне враження та бажання більше не повертатися в це місто?
Дякую ЖЖ-спільноті interesniy_kiev та компанії «НАСТА», які організували чудовий п’ятничний вечір. Три десятки українських блогерів, журналістів зібралися о 21.00 біля фонтану «Самсон» на Контрактовій площі, звідки в нас почалася прогулянка на дві з половиною години.
За цей час я довідався багато несподіваних для себе фактів. Наприклад, коли у 70-х роках XVIII століття містом вирувала чума, в Іллінській церкві провели незвичайну службу в ім’я Аллаха. Після цього чуму було зупинено.
Дивне сусідство лисої гори (тобто місця, де збираються відьми на шабаш) та Флорівського монастиря.
На Андріївському узвозі всього 38 будинків, але три з них мають один і той самий номер - 13 (13, 13А, 13Б). У будинку №13 розташований перший у світі музей Булгакову. Цей будинок став прототипом та головним героєм першого київського роману Булгакова «Біла гвардія».
На Андріївському узвозі 15 є будинок із назвою «Замок Річарда Левине Серце». Його балясини під перилами у самому будинку та внутрішньому дворі були копіями химер Нотр Дам де Парі. Але в часи німецької окупації Києва 1941-1943 рр. вони щезли.
У будинку 17 жив відомий на весь Київ «святий лікар» Феофіл Яновський. Одного дня до нього прийшла дівчина, яка попросила допомогти хворій матері. Коли ж лікар навідався до пацієнтки, з’ясувалося, що її донька померла рік тому.
Побачив вперше справжню алею-невидимку - Алею закоханих.
Так само вперше побачив Федорівський монастир та дошку на якій написано, що «територія охороняється Богом і державою». Ось вам і секуляризм :).
Як нам розповіла екскурсовод на місці Головпоштамту на початку 20 століття стояв дохідний дім, де вперше в Києві документально зафіксували полтергейст.
Цікава була реакція на нашу групу. Кожному видали ліхтарик, тому відвідувачі лисих гір називали нас сектантами. Був правда і не дуже приємний випадок. На Андріївському узвозі (з бару Ібіца) вийшов якісь мажорний клоун. Почув, що екскурсовод говорить російському (подумав, що ми туристи з РФ), і почав вигукувати футбольну кричалку:
«… Буде Україна вільна, буде ненька самостійна
Москалів на ножі, на ножі.
Батько Бандера знов до нас прийде…»
Якщо чесно, не дуже приємне враження. Йому зробили зауваження і він стулив пельку. Добре, що то ми, українці, були. А якщо б туристи з Росії? То нащо залишати після себе неприємне враження та бажання більше не повертатися в це місто?