azanizimaza вдома
можливо, ви пам`ятаєте мій запис про найліпшу виставку гогольфесту-2015. її робили харків`яни AzaNiziMaza, я тоді про них розписала дайбоже, які вони дивовижні і як я рада, що з ними познайомилася. заїхала я була до них у гості кілька днів тому. зазвичай я описую побачене оперативніше, щоб слова часом не повипадали з голови, але в мене проблеми з інтернетом, яким ні кінця, ні краю не видко, тож пишу від сусідів, ну як вам таке подобається?)
отже дивіться
студія уже 4 роки як розташована в підвальному приміщенні старого будинку. поруч тусуються інші художники, переважно дорослі, усі тихі і малоактивні. azanizimaza через це мають найбільше проблем, як найгучніші, найпомітніші і найвідвідуваніші.
нещодавно їм відкрили двері другої кімнатки, де тепер викладачі та друзі лишають свій одяг, займаються окремо, роблять власні проекти, зберігаються частину робіт.
отут уже починається: купа всяких смішних дрібниць і штучок, можна довго на все втичити, власне як в будь-якій солідній майстерні.
у них є майже усе що треба, хіба що в меншій кімнаті проблеми з каналізацією і отаке тому подібне побутове. а так - шо хош, чай-кава, туалет прямо по коридору, здравствуйтє, другіє художнікі, до свіданья, другіє художнікі.
дитячих робіт понаскладалося дуже багато.
коля каже, що цього птаха зробили до виставки, використали справжнє пір`я, але він щось почав підгнивать чи що, ну коротше хай поки полежить.
оце, власне, коля коломієць. раніше викладав разом з дружиною машею, але маша вимушена все більше сидіти вдома з дітлахами, а коля періодично знаходить собі інших помічників, але він сам - незмінна величина.
за його спиною велика колективна робота, яку колись зробили з дітлахами на божевільномі майстер-класі, здається, в єрмілов-центрі. організатори тільки мовчки спостерігали очима по 5 копійок, як діти ляпають брудними від фарби ногами й руками по білих інтер`єрах. робота чучуть ще переробиться, та й зараз на стіні не в завершеному стані.
підготовка до занять проходить у більшій кімнатці, куди за день має прийти дві групи - спершу молодша, потім старша.
коля разом зі своїм помічником (здається андрієм, забула!) розвішує роботи усіх, хто має прийти (кожен раз на нове місце), обклеює малярним скотчем місця, які треба буде допрацювати по контуру, готує порожні пластикові стаканчики, відкриває всі баночки, розставляє фарби.
фарб, до речі, дай боже. якщо не взути капці, відчуваєш, що килим хлюпає
у цій кімнаті ще більше дурничок, на які можна завтикати на пів дня і ще - дуже багато книг.
у кожному кутку - спеціально чи випадково - об`єкти завжди складаються кумедно, відчуваєш, що потрапив не просто до дитячого простору, а до простору з добрим гумором, що, у принципі, іще важливіше.
сідаю на диванчик, прямо над купою дитячої змінки, дивлюся на хлопців, у цей час починають приходити діти. всі перевдягаються в робоче, перевзуваються і йдуть до своїх картин.
кожного коля запитує як справи, як минув день, що нового побачено чи прочитано. намацує захоплення, інтереси й настрої безпомилково. підштовхує до роботи, не даючи конкретних завдань.
якщо не клеїться, під рукою завжди один із відомих художників, у роботах якого точно є елемент, якого бракує картині. ось на, подивись, може тобі це підійде. а це тебе може надихнути, погортай.
коля - як велика картотека, безпомилково видає потрібну інформацію на льоту і з будь-якого приводу. вчОний!
малюють усім на світі.
майже завжди робота починається з ескізу.
інколи можна просто фіганути фон, а там вже піде.
розмови, живе спілкування і дурощі - це ледь не найголовніше у студії.
хлоп`я було геть без натхнення, тому все питало й питало поради, загалом чекаючи конкретної команди на кшталт "іди малюй дикобраза в каптурі", але такого не буває, тому на тобі фотографії тварин, порозглядай, може когось захочеш намалювати. так, я знаю, що вже набридло малювати тварин, але ти ж сам нічого альтернативного не пропонуєш.
одна з дівчат малює автопортрет із фотографії, де вона в костюмі мишки на шкількій виставі. картинку-приклад демонструє всім охочим, даня, який прийшов попрацювати в другій кімнаті над дорослим проектом, теж підходить глянути.
фінал кожного заняття - чаювання за круглим столом. діти запихаються солодощами, якраз в цей час по них вертаються батьки, усіх помалу розгрібають, у колі й команди є якихось 15-20 хвилин на перепочинок, який по факту зводиться до заміни робіт, підготовки, аналогічної попередній, вдиху й видиху.
сьогоднішня друга група зазвичай дика, але прийшло лише четверо дітей, найзапальніших серед них не було, тож загалом усе проходить тихо, але як у колі не вибухає голова й від цієї тиші, для мене лишається загадкою.
кожна дитина вимагає прірви уваги, але коля примудряється всім її дати окремо.
а цей хлопчина, судячи з сього, новенький, і з ним починає займатися новенький викладач. малюють ведмедя.
у мене на цьому, якщо чесно, все))
але, кажись, усього вдосталь.
