така затуркана, така затуркана...
сьогодні завершили дводенну епопею із розписом під стеллою, розмалювали настоящу піаніну і відкрили для себе дем.альянс. настрій - піднесений, наче наробив купу роботи і недаремно. ну і нові друзі... то дивіться.
оце іще вчорашній вечір
погода не сприяє розмальовуванню будь-чого і будь-чим надворі, тож навіть те, що виглядає на дві години роботи, займає щонайменше 3.
це ми спонтанно написали на стеллі після того, як юра ще малював по одному автобусу, але про це пізніше напишу, бо фоток не вистачає і робота ще не закінчена
отак виглядає в результаті, хоча сьогодні вдень я ще раз наводила, а івона навіть полакувала це діло, подивимося, чи триматиметься
це сьогоднішнє, присвячується сашкові, кавунові, гарантові і нашим світлим намірам.
потім івона кликала помогти готуватися до вертепу, а натомість нас перехопили якісь невідомі нам люди і потягли розмальовувати піаніно. я лише зараз зрозуміла, що ми трохи підвели івону, бо здавалося, що й вона нас сватала за ту піаніну, а в результаті ми ніяк не вирвалися їй помагати різати кіз і мєдвєдЄй. ет..
малювали по незашкуреній поверхні балонами і акрилом. сказати, що це не проживе й тижня, - нічо не сказати. але вибору не було.
треба зізнатися, це розписування на цій території по своїй неприємності-некомфортності конкурує лише з щитами для першої сотні. і "організатори" дійства, і умови, і оточення, - все не на руку. буває. зробили і втекли.
шо просили - те й зробили. шкодуємо, що не було більше часу подумати, може не так похабно вийшло б усе.
а от найцікавіше. прийшли ми до дем.альянсівців, із яких мав починатися день, але ті, хто нас кликали, були зайняті автомайданами, а тоді вже й ми були зайняті, коротше, хаотичне перемішчення.
ми до них дійшли вже пізно ввечері і, чесно кажучи, там кайфонули найбільше за всі ці довгі-довгі дні.
я не знала, що в глобусі оце робиться. я бачила гори речей через скло купола, але я не знала, що там теж штаб.
найперше мене вразив сюрреалізм буття - під скляним куполом ревоюція: нічліг, суп із пластикових штаканів, гітара, шахи і типові неформальні балачки моєї підлітковості, а внизу - кілька поверхів шоппінгу, кавування і фарфорових ляльок. їй-богу, це дещо надзвичайне.
нас попросили написати "різдвяне майданування" на тканині метрів 5 довжиною. ну оце, власне...
юра ненавъязливо демонструє всім нам свій козирний комбєз і нове взуттячко.
ось такий закуток у нас був. серед організаторів бігає така собі чудова маша, яка теж навчалася на жур.фаці, тільки у львові. і чаю нам зробила, і печива принесла, і людина хороша. парубок із зататуйованими руцями, який із нею грав у вигадані шахи, теж надзвичайно приємний. здається, їм здалося, що нам здалося, що вони дивні, але яке там)) як і казала, у мене було таке враження, що я знову підліток і коло мене та ж тусня, що й тоді.
між іншим, у цьому довбаному глобусі, який я не перетравлюю з першого дня його існування, стільки дивовиж, я вам скажу! вода з-під даху крапає (звідусіль. і це БЕЗ дощу), комарі літають, тропіки, одним словом.
навіть музичка. що характерно, всі щось вміють і заспівати, і заграти, і гумор є, і шо хош. тут нам трапилося мало довбаків, взагалі не траплялося, на відміну від решти місць, де ми хоч скількись перебували. може всі спали, а може й справді удача нарешті.
оці кульки, до речі, вони підвісили спеціально, щоб нам не крапало. нам усе одно крапало, але увага приємна)
результат.
до речі, я не знаю, де воно висітиме, завтра уже побачимо.
дем.альянс мені давно сподобався іще заочно (якщо відкинути мутні задекларовані християнські демократичні (?) цінності) - коли зробив наклейки з "підарештом" і "майданемо.." - це найдотепніші і наймінімалістичніші агітки з усіх, що розповсюджувалися з майдану.
я не знаю, яким чином, але чуваки, з якими ми тусили, поза політикою. це приємно. усе найкращі люди, з ким ми познайомилися на майдані, - або аполітичні, або просто не переносять ні владу, ні опозицію. у цьому ми сходимося.