друкували олю
у суботу ми з юрою ходили на арсенал подрукувати.
зараз розповім, як ми це робили і чому на це пішло години зо дві.
2
друк організували ВАЛ-івці та майстерня Ґачі-Прічі. вони притягли два станки, фарбу і папір, покликали купу друзів, розписали графіки і фігачитимуть, здається, аж до останнього дня арсеналу.
3
4
5
6
наш формат виявився трохи ширшим, ніж ми попередньо розраховували, тому плакат вийшов дещо розхристанішим, ніж планувалося.
7
ось хлопці знімають наш папір.
8
і з цього моменту починається щонайменше дві години тупіння))
9
10
11
переважно тупіння пояснюється тим, що ми самі себе загнали в межі кількаступеневого процесу. спершу ми довго розкладали фігури, вирізані вдома заздалегідь.
12
примірялися з бичками, без яких безсумнівно втрачалося пояснення, для чого ж оля валить борю.
13
14
15
потім думали, якими кольорами все зробити
16
народ у цей час без напрягів гуляв по залі, вирішував свої питання, друкував на другому станку і атмосфера такого ненапруженого тупіння, зрештою, - прекрасний спосіб провести вихідний день.
17
далі ми прокатували перші фігурки три рази по черзі, оскільки бичків вирізали 4, а треба було надрукувати два ряди по 5
18
19
але перед цим треба було ще поробити відмітки на папері, прокатати кілька разів тестових бичків і т. ін.
20
21
нарешті почали друкувати паттерн з бичків
22
після помаранчевих бичків розкатали борьку
23
24
окрема стаття в нашому кодексі тупіння - це правильно знайти сторону, якою треба друкувати. а ще ми, як найохайніші і занудніші друкарі, робили новий листок із газет по кілька разів, щоб старий не бруднив плакат.
25
26
27
кайфували від світла
28
29
30
31
32
33
а це результат)
історія про олю почалася з правди,Б і конкурсу.
насправді ніякої олі не існує)))
а це, щоб ви не подумали, що мене там не було)))
подяка за фотку оксані, я так розумію)