пишу зараз диплом. доля склалася так, що тема - театрознавчі видання. ну що, колупаюся, шукаю, що в нас взагалі видається. знаходжу "театральну пектораль", доступну для закачування. вантажу число навмання - і бачу в ньому свої фотографії.
підписали, тільки імъя українською, прізвище російською.
звідки витік фоток - я знаю, та це й не витік, це просто "бєрі-нє хачу". ну хай уже й беруть, господи, що мені, шкода? наче ж маю що їсти.
дивує сам факт знаходження чогось свого у чомусь, що вперше бачиш, розумієте?))
коли знімала цю виставу вже майже три роки тому, виклала фоток
сюди оооо ледь не забула!
можу поповнювати збірку дебільних обкладинок зі своїми фотками, ну хіба не кайф? моя ондечки, в золоті ліворуч
ну кайф, кайф, просто бальзам на душу посеред цієї мутної дипломної писанини!