лекція владислава троїцького 28.03.2013
недвозначні почуття після зустрічі. лекцією я б це не назвала, а от зустріч - якраз.
відчуття як після пресухи з гудзем (хотіла вставити посилання і зрозуміла, що так і не виклала фоток).
знаєте, от якщо уявити, що існує химерний сік імпотенції, то після цієї зустрічі лишилося враження, ніби такого соку начавили з мъякіттю, а тоді тебе взяли й занурили в нього по маківку на годину. і ти усвідомлюєш, що в тобі цього соку немає, але він тебе оточує і лізе в вуха, ніс і очі - поки не випливеш. і поруч із тобою плаває сильний каталізатор, який просто на очах синіє і ти можеш розшифрувати цю зміну кольору - і від цього тобі ще невимовніше.
виявилося, що планувалося зустрітися з архітекторами, тобто із заходу мав би бути й якийсь зиск, а вийшло все не так.
троїцький говорив про місто, власну територію, "свої" місця, словом, про усі правильні речі, яких у нас немає. і про неправильні, які відбуваються повсюдно і щодня.
люди сиділи мовчки, з розумним виглядом кивали головами, сміялися із жартів, ну.. поводилися як пристойна й вихована декорація непоганої постановки.
якщо спочатку я просто собі слухала й сприймала його слова, то чим далі, тим більше в мене мовби серце розкривалося і розривалося, бо я розумію, про що він говорить. упевнена, там були й інші люди, які розуміли. мабуть, когось із них ми ще скоро почуємо.
розшифрую про каталізатори, розуміння і всю фігню.
коли я вперше прийшла в "правду, Б", - сказала собі: "що складного в тому, щоб зробити це місце відомим кожному в україні? чому ще досі воно не качає всім у голови такі прості і правильні теми? мабуть, просто чуваки такі довбні, що чи то лінуються, чи то бояться чогось". і от я там лишилася. і все не могла зрозуміти, чого мені так легко й весело усе уявляється, чого я й того хочу, і того не боюся, і до тих тягнуся. але от минуло майже два роки і я розумію, про що говорить владислав. ти почуваєшся ідіотом, бо навіть коли збираєш людей і говориш практично прямим текстом: "мені треба дії, дайте мені дії", тобі у відповідь умовна Антоніна каже: "вам просто треба умовно зібратися разом із умовними людьми і поговорити, скажімо, як вам вирішити оці ваші проблеми".
господи ж ти боже мій, та нема в нього проблем, нема! це в НАС проблеми, У НАС ПРОБЛЕМИ.
"ну то хто заважає вам взяти і зробити?" - запитаєте ви себе зараз, якщо ніколи не займалися хорошими мистецькими чи просто культурними проектами в україні.
із конкретики - я нарешті отримала відповідь на своє запитання до самої себе: що владислав знайшов в артурі білозерові. запитання вмотивоване тим, що я а)знаю, хто це такий; б)побачила випуск програми "босяки", де обидві означені особи вели діалог. як я і здогадувалася. троїцький без питань пояснив усе однією фразою: от артурчик взяв і зробив лаб-комбінат і лаб-гараж. те ж саме просте сказав-зробив він проектує і на демського й гудімова. їх обох особисто я не знаю, але здогадуюся і знаю про них, що там приблизно те ж саме.
і слава богу, що в нього тепер є ось така трійка пацанів, які сказали-зробили. відчуває значить підтримку, то й хай..
головне: я не знаю, хто читатиме цей запис, але якщо раптом є люди, які мають, що привнести в гоголь-фест або мають бажання побудувати театр або... коротше, пофіг, просто якщо тут є люди, які хочуть щось робити, дотичне до інтересів владислава троїцького, то, будь ласка, звертайтеся до нього, його легко знайти.
це, мабуть, я вперше супроводжую фотозвіт своїми роздумами на обговорювані теми, тим паче із власними аналогіями. поки що не бачу причин такого більше не робити. дякую за увагу.
цікавтеся троїцьким, дахом та всіма іншими його проектами. будь ласка.
