мама інна
якось хотіла її знайти в жж - і не знайшла(
то от підвантажую, всім на радість.
хочете може історію?
якось восени чи взимку, коли ми з сашком і ромичем поверталися додому із правди,б, на одній із львівських вулиць (а саме, якщо не помиляюся, - на личаківській), зупинилися ми біля смітника. звісно що зупинилися, бо смітник - це завжди благословення. так от, благословив нас боженько цього разу імпровізованим звалищем під одним із будинків. хтось витяг усе зайве барахло надвір, аби люди добрі розібрали абощо.
можна я тут похвалюся? ну будь ласка! дякую.
починаємо копирсатися - і на мене визирає масляними кривими очима Вона. витягаю.
роздивляємось і помираємо.
забрали собі, пів ночі вигадували, хто б це міг бути і чому, розбирали по сантиметриках всю зовнішність, пили за здоровъя художника ну і т.п.
потім притягли в правду, поставили на найвидніше місце, як ікону.зацінив, шохарактерно, тільки kebas
назвали її Правдива Мама Зіна.
потім люде із сусідньої галереї притягли нам ще одного урода, до пари. стояли вони вдвох.
а тоді прийшли ще якісь люде - і сказали, божемій, продайте портрет, це ж інесса братущик!
(тут можете погуглити-поютубити, оповідь завершилася)