шевченко на прес-конференції сидить спиною до манежу, хоча якби батько бачив, дав би копняка
запис-додаток до попереднього запису про
цирк . ось це - володимир дмитрович шевченко, генеральний директор і художній керівник нашого національного цирку, народний артист україни і срср. це "династйна" легенда цирку, він на манежі старожил, разом з дружиною людмилою вони продресирували щось близько 150 хижаків, якщо не більше за роки своєї роботи в якості артистів. тепер типу все - молоді, вперед. але шевченко був присутній на виставі, стежив за всім, то тут то там блищали його круглі темні очі - то в мене за спиною, то біля клітки, то ще деінде. кожен дресирувальник підбігав до нього й питав "ну як?"
я не фанат цирку, але, повірте, такі штуки заворожують.
шевченко розказує все за старою схемою: держава не фінансує на 100%, вимушені фінансуватися самостійно, на день на одного хижака йде N кілограмів мъяса, а хижаків стільки-от, отже на місяць вийде от стільки. але взагалі-то це все труднощі побутові, головне, в.в. каже, що програма класна, що виконують її принцпово лише українці, попереджає, що все українською, бо так вимагають. трупа невелика, але дружня і талановита, справжні професіонали, - каже шевченко.
насправді кльові є номери, є на що подивитися. але після анонсу від в.в. не чекала, що буде стільки падінь. українською були пісні, репліки ведучої, - ну от і все. решта тексту була винятково російська.
випускники естрадно-циркового, його ж власної альма матер, тут не те щоб не в пошані, але не дуже їх і набирають. там немає дресури.
фактично, мені здається, настрої задає саме в.в., оскільки переважна більшість цирків будує свої постановки не на номерах з тваринами, а на акробатиці, а тут навпаки. не дуже багато є людей, яким подобається жах в очах заморених тварин - а вони навіть коли доглянуті, все одно заморені, хоч би хто там що мені казав. це нещасні тварини, бо їх місце не на манежі, а на свободі.
естрадно-циркове випускає прекрасних акробатів, чудових артистів, наприклад, в легендарному дю солей, який нам обіцяють привезти, є кияни, при чому буцімто ще й не на останніх позиціях. але це не має значення, хай навіть акробат не споживає 8 кг мъяса на добу, він все одно не потрібен національному цирку, бо тут головне - дресура.
не хочу казати, що наш цирк поганий, не хочу казати, що він шикарний. у мене таке враження, що щось блокує його потенціал. або, можливо, варто заборонити нам бачити закордонні циркові програми, щоб ми не розбещувалися порівняннями.