Кам'янець-Подільський
На минулих вихідних вибрались з одногрупниками в Кам'янець-Подільський.
Отримала пару життєвих уроків і купу задоволення)
А тепер по порядку)) спочатку план був попасти в печеру Кришталева, потім Хотин, а потім подивитись сам Кам'янець
добратись з Кам'янця до печер можна 2-ма способами: на автобусі і на таксі. ми обрали автобус,який віз нас з Кам'янця до села з печерою 2 години (замість 40 хв)
в автобусі ми дізнались, що ні до Хотина, ні до Кам'янця нічого звідти не ходить. і взагалі єдиний автобус через це село за день - це той, в якому ми їдемо.
при тому всьому в автобусі було декілька радників типу "ну ви доберіться туди..а звідти туди..а там і до кам'янця щось буде.. - точно?!?! питали ми дещо з жахом.. - мабуть."
в печерах звичайно було гарно і цікаво) тому трохи негативний настрой пари одногрупників зразу зник і з"явилось таки задоволення)
а після печер ми зловили радянський старий автобус, який віз школярів до іншого містечка-села. там домовились з якимись місцевими паццанчикамі на бусіку довезти нас до Кам'янця. хлопаки вигрузили "тєлєк" і привезли нас до кам'янця за 30 хв.
те що на фотографіях ясне чисте небо - то обман природи)) за день 5 раз йшов град..а під вечір почалась велика злива)
назад їхали стомлені, задоволені хто чим: шикарною природою, схилами, печерою..дужжже сильним вітром, який допомагав підніматись вгору..фортецею..і навіть вечерею стейками за такі гроші, що Києву не снилось)
ну і декілька порад:якщо ви коли-небудь будите власним ходом добиратись до тих печер (а мабуть це стосується не лише печер, а будь-яких малих населених пунктів, навіть з визначними якимись штуками) - то не надійтесь на громадський транспорт. а одразу ловіть якихось таксистів-водіїв. по грошам маршрут обійдеться так-само, але місць побачите набагато більше..а нервуватись будите набагато менше)
ну і особисто для мене: в такі поїздки, де треба багато ходити і долати умови, коли треба щось вирішувати, потрібно їздити з людьми, які розділяють погляди на подорож. інакше завжди будь незадоволені маршрутом, місцями, умовами..тим, що їм холодно, важко і їсти хочеться.
Отримала пару життєвих уроків і купу задоволення)
А тепер по порядку)) спочатку план був попасти в печеру Кришталева, потім Хотин, а потім подивитись сам Кам'янець
добратись з Кам'янця до печер можна 2-ма способами: на автобусі і на таксі. ми обрали автобус,який віз нас з Кам'янця до села з печерою 2 години (замість 40 хв)
в автобусі ми дізнались, що ні до Хотина, ні до Кам'янця нічого звідти не ходить. і взагалі єдиний автобус через це село за день - це той, в якому ми їдемо.
при тому всьому в автобусі було декілька радників типу "ну ви доберіться туди..а звідти туди..а там і до кам'янця щось буде.. - точно?!?! питали ми дещо з жахом.. - мабуть."
в печерах звичайно було гарно і цікаво) тому трохи негативний настрой пари одногрупників зразу зник і з"явилось таки задоволення)
а після печер ми зловили радянський старий автобус, який віз школярів до іншого містечка-села. там домовились з якимись місцевими паццанчикамі на бусіку довезти нас до Кам'янця. хлопаки вигрузили "тєлєк" і привезли нас до кам'янця за 30 хв.
те що на фотографіях ясне чисте небо - то обман природи)) за день 5 раз йшов град..а під вечір почалась велика злива)
назад їхали стомлені, задоволені хто чим: шикарною природою, схилами, печерою..дужжже сильним вітром, який допомагав підніматись вгору..фортецею..і навіть вечерею стейками за такі гроші, що Києву не снилось)
ну і декілька порад:якщо ви коли-небудь будите власним ходом добиратись до тих печер (а мабуть це стосується не лише печер, а будь-яких малих населених пунктів, навіть з визначними якимись штуками) - то не надійтесь на громадський транспорт. а одразу ловіть якихось таксистів-водіїв. по грошам маршрут обійдеться так-само, але місць побачите набагато більше..а нервуватись будите набагато менше)
ну і особисто для мене: в такі поїздки, де треба багато ходити і долати умови, коли треба щось вирішувати, потрібно їздити з людьми, які розділяють погляди на подорож. інакше завжди будь незадоволені маршрутом, місцями, умовами..тим, що їм холодно, важко і їсти хочеться.