#instadaily
пост спостереження за собою по спецзавданню.
почнемо з того, що цей день не зовсім типовий - я встигла побувати тільки на одній роботі))
типово було те, що я проспала, і перше, що зробила вставши з ліжка - викликала таксі, а тоді збиралася за 20 хв. від ранкових заліпань не рятує навіть диво-браслет, який будить в "неглибокій фазі сна". я прокидаюсь і ще годинку сплю "ну п"ять хвилиночок".
і да, я жахливо тупонула з одягом. було холодно.
на роботі мммм... нічо цікавого. дзвонила в мзс, рахувала жертв. запам"ятався тільки спалах люті і те, що одна не дуже в тему критика раптом перекреслила всю радість від лайків і коментів нового поста в сінг ін свінгу( ні-о-чьом, а півдня зіпсовано.
трохи покаталась по місту, втупившись в промову Джона Галта (нуднішої провопіді в житті не читала, тому ці 50 сторінок я просто скіпала через абзац) і пішла на завод)) весело попблукала по ньому півгодини (але тупонула викласти в інстаграм фотки з гаслами "рабочєму класу слава!") і ура - таки знайшла вхід.
батути це кльово. тренери з батутів це ще краще. для мене це не просто фан, а спосіб побороти себе. тому що а) я багато чого боюся, б) виявляється, контролювати своє тіло не так вже й просто. ну от, розважаюсь. в мене ще фотка тренера є, але знову ж таки без інстагарму, тому покажу якось потім. енівей, вони там всі няшні)
і на десерт - таки солодка і таки банка) далі ти знаєш. до речі, мене якось дуже потішили ви з Сашой. мабуть тому, що я мільйон років не спостерігала за парочками. а воно так мімімі))
з.і. камера гавно)
я сьогодні теж уг трошки, прастітє. скучновасто сьогодні, треба буде якось ще раз спробувати))
почнемо з того, що цей день не зовсім типовий - я встигла побувати тільки на одній роботі))
типово було те, що я проспала, і перше, що зробила вставши з ліжка - викликала таксі, а тоді збиралася за 20 хв. від ранкових заліпань не рятує навіть диво-браслет, який будить в "неглибокій фазі сна". я прокидаюсь і ще годинку сплю "ну п"ять хвилиночок".
і да, я жахливо тупонула з одягом. було холодно.
на роботі мммм... нічо цікавого. дзвонила в мзс, рахувала жертв. запам"ятався тільки спалах люті і те, що одна не дуже в тему критика раптом перекреслила всю радість від лайків і коментів нового поста в сінг ін свінгу( ні-о-чьом, а півдня зіпсовано.
трохи покаталась по місту, втупившись в промову Джона Галта (нуднішої провопіді в житті не читала, тому ці 50 сторінок я просто скіпала через абзац) і пішла на завод)) весело попблукала по ньому півгодини (але тупонула викласти в інстаграм фотки з гаслами "рабочєму класу слава!") і ура - таки знайшла вхід.
батути це кльово. тренери з батутів це ще краще. для мене це не просто фан, а спосіб побороти себе. тому що а) я багато чого боюся, б) виявляється, контролювати своє тіло не так вже й просто. ну от, розважаюсь. в мене ще фотка тренера є, але знову ж таки без інстагарму, тому покажу якось потім. енівей, вони там всі няшні)
і на десерт - таки солодка і таки банка) далі ти знаєш. до речі, мене якось дуже потішили ви з Сашой. мабуть тому, що я мільйон років не спостерігала за парочками. а воно так мімімі))
з.і. камера гавно)
я сьогодні теж уг трошки, прастітє. скучновасто сьогодні, треба буде якось ще раз спробувати))