*про шкільні випускні*
я майже добре трималась весь вечір. тупо жартувала серед 11-класників про те, що стара, фотографувала малу, пофігістично оглядалась на те, як всі нервуються. і якби мене не спитали, "як воно тобі", може я б і змовчала. але довелось сказати, що чхала я на їх свято і краще б сходила по магазинах в свій перший за місяць вихідний. ну це все я ще посміхаючись сказала.
а потім приїхала додому, залишилась сама і влаштувала показову істерику самій собі. з блекджеком і шлюхами сльозами і соплями. тому що таке враження, ніби сотня радісно-нервових 17-річних висмоктали з мене все бажання жити. просто комусь так хотілось мене там бачити, а мені хотілось бути не там.
тому моє персональне пекло буде схоже на чужий випускний чи масове весілля, коли ти знаєш одного з 11-класників і/або наречених. лише одного, але він/вона дуже хоче тебе бачити. і так кожен приводить своїх. всі їх вітають. а тобі залишається злитися, що не зміг вчасно збрехати про надмірну зайнятість.
а потім приїхала додому, залишилась сама і влаштувала показову істерику самій собі. з блекджеком і шлюхами сльозами і соплями. тому що таке враження, ніби сотня радісно-нервових 17-річних висмоктали з мене все бажання жити. просто комусь так хотілось мене там бачити, а мені хотілось бути не там.
тому моє персональне пекло буде схоже на чужий випускний чи масове весілля, коли ти знаєш одного з 11-класників і/або наречених. лише одного, але він/вона дуже хоче тебе бачити. і так кожен приводить своїх. всі їх вітають. а тобі залишається злитися, що не зміг вчасно збрехати про надмірну зайнятість.