(no subject)

[jaromantuka]

раз. він розбирає мене за запчастини, не гірше, ніж психотерапевт, до якого я  не дійду. і чим більше ми випиваємо, тим більше я стаю схожа на набір елементарних частинок. він не збирає мене потім, по закінченню сеансу, і не допомагає зібратись. хіба що запихає в таксі, з якого я потім вивалююсь теж по частинах. у дворі забираюсь з ногами на гойдалку, вдягаю навушники, щоб не нарватись на місцевих (бо були прецеденти), і за кілька хвилин згрібаю себе до купи, хоч і не розставляю по місцях. власне, по місцях вже і не вийде. я ж не пазл і не конструктор. я тепер якийсь набір кольорових кульок з нульовою валентністю, які можуть бути хіба що букетом, але ніяк не зростуться.

два. я сварюся з ним, кричу на нього, звинувачую в чомусь. нервую, коли він намагається мене "лікувати", коли зводить все на секс і алкоголь. в решті решт ми все одно напиваємось, я розказую сумні історії, жаліюсь, впадаю в істерики. направду, я так можу робити тільки з дуже близькими людьми. бути злою. не звертати уваги на почуття інших. мовляв, ти і так мене любиш і нікуди від мене не дінешся. так давай я викину все на тебе, щоб не гарчати на інших. і потім мені, звісно, соромно за це. був час, коли я годинами дихала його запахом. але все міняється. тепер ми змогли б годинами сидіти поруч і мовчати. і бажано, щоб між нами була фляжка віскі.

я сумую за ними.

п.с. Таня і кілограм радіохеду