пост-танцювальне
коли я запрошую когось танцювати (а лінді-хоп - дуже часто білий танець, тому що на 10 дєвчьонок 6-7 рєбят), я просто протягую руку і киваю в сторну паркету (ну лан, ламінату). іноді ще посміхаюсь (так ніби "ізвінітє, что я к вам абращяюсь, ми самі нє мєсниє"). ймовірно, дехто із цих партнерів, думає, що я німа (сподіваюсь, що не глуха, це було б печальніше).
це я до того, що мама в дитинстві вчила мене бути чемною і не розмовляти із незнайомцями. щоправда, пізніше, мама ще вчила, що звертатись до когось із проханнями-пропозиціями, якщо тобі треба - це геть не страшно. але я все одно мушу переступати через себе.
після пива, джин-тоніка і ще одного пива, танцювати соло стало геть не страшно. знайома москвичка Олеся постійно штокала на мої питання українською, поки до мене не доходило, що вона правда не розуміє. а потім напророкувала оленку велике майбутнє у соло джазі. треба тільки займатись, ага.
ще я загадувала бажання на диско-сукні Тані, бо вона була схожа на золоту рибку. і воно обов"язково збудеться. колись. а поки в мене ненормально здавлює виски, відсутність манікюру і дурнуватий колір волосся, валіза брудних суконь і стоптаних кедів, яку навіть відривати страшно. і да, завтра на роботу. ура, таваріщі!
це я до того, що мама в дитинстві вчила мене бути чемною і не розмовляти із незнайомцями. щоправда, пізніше, мама ще вчила, що звертатись до когось із проханнями-пропозиціями, якщо тобі треба - це геть не страшно. але я все одно мушу переступати через себе.
після пива, джин-тоніка і ще одного пива, танцювати соло стало геть не страшно. знайома москвичка Олеся постійно штокала на мої питання українською, поки до мене не доходило, що вона правда не розуміє. а потім напророкувала оленку велике майбутнє у соло джазі. треба тільки займатись, ага.
ще я загадувала бажання на диско-сукні Тані, бо вона була схожа на золоту рибку. і воно обов"язково збудеться. колись. а поки в мене ненормально здавлює виски, відсутність манікюру і дурнуватий колір волосся, валіза брудних суконь і стоптаних кедів, яку навіть відривати страшно. і да, завтра на роботу. ура, таваріщі!