спішу ставити хрестик
чомусь коли мене питають, ким я працюю і я відповідаю "журналістом", додаю завжди із виправдовувальним тоном "міжнародником". типу я ні до чого, я "всього на всього". і от продовжую розвивати комплекс меншовартості.
досвід написання статей (всього, що не для телевізора) у оленка якийсь хрінуватий. є дедлайн - ок, буде матеріал. нема дедлайну - самі винні, тягнутиму до останнього. при цьому перший матеріал як правило йде на ура. мами (папи, редактори) ради, всє ради, "женіцца би сгоряча". а далі починається адскій ад( знайти, хто б прокоментив - ще півбіди. домовитись про комент - біда. якісь суцільні проблеми зі спілкуванням чи що? і біда з фрілансовими редакторами - я мабуть то соромлюсь питати у них поради (ну вони ж такі зайняті, яке їм до мене діло). в кінці кінців другий матеріал виходить якимсь лажовим і на цьому у мене начисто пропадає бажання продовжувати співпрацю з виданням (це з попереднього досвіду. другий матеріал для "цього разу" я ще не дописала. але передчуття вже є. якщо хто має що сказати про Зелений театр, допоможіть вирватись із замкнутого кола)
при цьому якщо мова про репортаж і фото - все гут. відзняла, помучилась вибираючи, написала сякий-такий лід і кілька дурнуватих коментів і вуаля! особливо якщо все це тільки за акредитацію. тут у мені прокидається "страшенно відповідальне оленко" і я стараюсь, правда.
з телевізором теж не так страшно - до ефіра буде готово. сидиш в теплі, читаєш ройтерс, триндиш із "главним". і синхрони інформагенство присилає. якщо цікава тема, взагалі ніякого напрягу. тож спішу ставити на собі хрестик. мабуть, все, що я вмію - "рерайтити ройтерс".і то іноді лажаю . амінь.
досвід написання статей (всього, що не для телевізора) у оленка якийсь хрінуватий. є дедлайн - ок, буде матеріал. нема дедлайну - самі винні, тягнутиму до останнього. при цьому перший матеріал як правило йде на ура. мами (папи, редактори) ради, всє ради, "женіцца би сгоряча". а далі починається адскій ад( знайти, хто б прокоментив - ще півбіди. домовитись про комент - біда. якісь суцільні проблеми зі спілкуванням чи що? і біда з фрілансовими редакторами - я мабуть то соромлюсь питати у них поради (ну вони ж такі зайняті, яке їм до мене діло). в кінці кінців другий матеріал виходить якимсь лажовим і на цьому у мене начисто пропадає бажання продовжувати співпрацю з виданням (це з попереднього досвіду. другий матеріал для "цього разу" я ще не дописала. але передчуття вже є. якщо хто має що сказати про Зелений театр, допоможіть вирватись із замкнутого кола)
при цьому якщо мова про репортаж і фото - все гут. відзняла, помучилась вибираючи, написала сякий-такий лід і кілька дурнуватих коментів і вуаля! особливо якщо все це тільки за акредитацію. тут у мені прокидається "страшенно відповідальне оленко" і я стараюсь, правда.
з телевізором теж не так страшно - до ефіра буде готово. сидиш в теплі, читаєш ройтерс, триндиш із "главним". і синхрони інформагенство присилає. якщо цікава тема, взагалі ніякого напрягу. тож спішу ставити на собі хрестик. мабуть, все, що я вмію - "рерайтити ройтерс".і то іноді лажаю . амінь.