*про самоусвідомлення*
=повертачюись до старої аватарки=
заваливши іще один екзамен (ну лан, здавши на 3), тепер із філософії, і втомившись виправовувати себе браком часу, "стою и чувствую, как тупею".
а тепер, власне, про самоусвідомлення. офіційно визнаю його неможливим. або щонайменше, таким, що має свої межі. так, це суб"єктивне і "люди бувають просто щасливі", але я відтепер боюся визнавати в собі будь-які риси. боюся визнавати, що "воно в мені нікуди не дінеться", або "щоб там не було, а це я вмію завжди". зазвичай люди можуть нормально визначити в собі якісь здібності, схильності, уподобання. а я просто боюся відповідати на важливі питання "так чи ні?", бо як тільки я визнаю, що "так", може зразу ж стати "ні" і навпаки. не існує ніякого "точно".
і ще. моя етична криза затягується. голова розуміє, що щось йде не так, але серце до того нечутливе. етична криза - прямий наслідок стабільності?
до купи:
я там у попередньому пості точно знала, на що витрачу першу плівку. взагалі-то я мала на увазі портрети. але тепер думаю, я її просто зіпсую.
у мегаполісі могло би бути радісно, якщо я завтра таки осилю виповзти кудись на велосипеді.
а до Ірко приїхав коханий, тому ввечері в суботу я вдома
і пофіг. у мене є новий вагон фотографій. і повний хаос. повний хаос. повний хаос
з.и "я усталый робот. дырявый бак. надо быть героем, а я слабак" (Верочка. Катя)
Люблін. "нє"
з.з.і раз вже я визначилась із неможливістю самоусвідомлення, слідуючи моїй власній логіці, це також має змінитися?
заваливши іще один екзамен (ну лан, здавши на 3), тепер із філософії, і втомившись виправовувати себе браком часу, "стою и чувствую, как тупею".
а тепер, власне, про самоусвідомлення. офіційно визнаю його неможливим. або щонайменше, таким, що має свої межі. так, це суб"єктивне і "люди бувають просто щасливі", але я відтепер боюся визнавати в собі будь-які риси. боюся визнавати, що "воно в мені нікуди не дінеться", або "щоб там не було, а це я вмію завжди". зазвичай люди можуть нормально визначити в собі якісь здібності, схильності, уподобання. а я просто боюся відповідати на важливі питання "так чи ні?", бо як тільки я визнаю, що "так", може зразу ж стати "ні" і навпаки. не існує ніякого "точно".
і ще. моя етична криза затягується. голова розуміє, що щось йде не так, але серце до того нечутливе. етична криза - прямий наслідок стабільності?
до купи:
я там у попередньому пості точно знала, на що витрачу першу плівку. взагалі-то я мала на увазі портрети. але тепер думаю, я її просто зіпсую.
у мегаполісі могло би бути радісно, якщо я завтра таки осилю виповзти кудись на велосипеді.
а до Ірко приїхав коханий, тому ввечері в суботу я вдома
і пофіг. у мене є новий вагон фотографій. і повний хаос. повний хаос. повний хаос
з.и "я усталый робот. дырявый бак. надо быть героем, а я слабак" (Верочка. Катя)
Люблін. "нє"
з.з.і раз вже я визначилась із неможливістю самоусвідомлення, слідуючи моїй власній логіці, це також має змінитися?