*про ідеальний автоматизм і культивовану вину*

[jaromantuka]

коротко про головне

- зазвичай стан із однією назвою не триває в мене більше тижня. але десь я певно перегоріла, тепер сумую за сильними емоціями. стан ідеального автоматизму: це не означає повторів день у день одного й того ж самого. скоріше навпаки. щодня відбувається щось цікаве, але це цікаве не викликає емоцій сильніших за 7 за 10-ти бальною шкалою. і цього мало. таки десь перегоріла. і так вже хтозна-скільки часу. утім, я, як завжди, не можу згадати, що буває інакше. *і весна теж буде першою в житті*

- сьогодні вперше з"явилось відчуття, що в мені культивують відчуття провини. "хороші дівчатка так не роблять. хороші дівчатка попросять вибачення". і у дилемі між: "я справді завжди винна чи я просто свою вину вишукую" перемагає "хороша дівчинка" - перша йде миритися. певно, якщо покопатись, вину можна знайти завжди і всюди. сьогодні я так і не вибачилась. це мене гризе: є відчуття, що треба, але не можу вигадати за що.

- треба щось робити із своєю самооцінкою. ну так же нізя!