*про чесність і розуміння текстів*
втомилось
це ж треба, зіпсувати другий день травневих обязаловкой і вітром... і я би могла почувати себе прекрасно, знайшла б чим зайнятись, якби не вчора - день з голосом.
зловила себе на тому, що давно не пишу зв"язних і зрозумілих текстів бльших за пост в жж чи сюжет для новин. хоча пости можна звідси викреслити, вони давно вже перестали бути зрозумілими, а тепер ще й не те щоби речення нормально побудовані. з сюжетами теж поки що проблематично. мені треба бути вхлам вбитою, читай втомленою, щоб почути від редактора "да, ето может бить, очєнь даже может бить". тренуюсь. читаю скоромовки. дивлюсь новини. розкажу потім.
іще одне спостереження: можу бути чесною тільки на одинці. на одинці з кимось я чесна саме в конкретний момент. бути тут і зараз чесною з усіма - не виходить. я знаю причини. тільки їх не виходить озвучити. не те що озвучити, навіть сформулювати. це як хотіти задати питання, на яке знаєш відповідь. тільки не можеш скласти в слова саме питання. а спитати кортить, хоч і відчуваєш всю банальність ситуації і розумієш, що той, кого ти питаєш - викручуватиметься. бо він - не Капелюшник. та і ти там далеко не Аліса. саме тому жж (на відміну від офлайнових щоденників?) такий завуальований. ага, послання це все. послання далеко. виклики. відклики.
піду розгрібати речі й радіти вітру балконному. помиратиму без своїх фетишів ще кілька днів.
це ж треба, зіпсувати другий день травневих обязаловкой і вітром... і я би могла почувати себе прекрасно, знайшла б чим зайнятись, якби не вчора - день з голосом.
зловила себе на тому, що давно не пишу зв"язних і зрозумілих текстів бльших за пост в жж чи сюжет для новин. хоча пости можна звідси викреслити, вони давно вже перестали бути зрозумілими, а тепер ще й не те щоби речення нормально побудовані. з сюжетами теж поки що проблематично. мені треба бути вхлам вбитою, читай втомленою, щоб почути від редактора "да, ето может бить, очєнь даже может бить". тренуюсь. читаю скоромовки. дивлюсь новини. розкажу потім.
іще одне спостереження: можу бути чесною тільки на одинці. на одинці з кимось я чесна саме в конкретний момент. бути тут і зараз чесною з усіма - не виходить. я знаю причини. тільки їх не виходить озвучити. не те що озвучити, навіть сформулювати. це як хотіти задати питання, на яке знаєш відповідь. тільки не можеш скласти в слова саме питання. а спитати кортить, хоч і відчуваєш всю банальність ситуації і розумієш, що той, кого ти питаєш - викручуватиметься. бо він - не Капелюшник. та і ти там далеко не Аліса. саме тому жж (на відміну від офлайнових щоденників?) такий завуальований. ага, послання це все. послання далеко. виклики. відклики.
піду розгрібати речі й радіти вітру балконному. помиратиму без своїх фетишів ще кілька днів.