Про органи.
Один із небагатьох плюсів безробіття - вільний час. У серпні я відкрила сквер неподалік, а заразом надибала супермаркет і купу всіляких магазинчиків. А тепер, оскільки погода стає все противнішою, я розвідую ціни на базарчику під будинком. Приємно, що порівняно з супермаркетами я нічого не втрачаю, а іноді навіть виграю. Але найприємніше у цьому - чарівність цих маленьких магазинів, уривки діалогів з продавцями, і дивне відчуття стабільності. Типу я щоразу приходжу за двома пляшками синього молока, і ми всі про це знаємо.
Мій фаворит - м"ясний магазинчик, у якому хазяйнує подружня пара, на око їм за 50. Я його зацінила, бо яловичина у Польші досить дорога, особливо в маркетах, а я минулого року присіла на ростбіф. І різниця в ціні майже на третину таки відчутна. Натомість останні півроку мене тягне виключно на субпродукти. Із тваринними субпродуктами тут теж непросто - якщо пощастить, можна розжитися свинячою печінкою або язиком, і далеко не скрізь. Одного разу мені пощастило потрапити на доставку в улюбленому, але віддаленому супермаркеті, і виявилося, що нарешті я знаю місце, де у певні дні можна отримати повний асортимент телячої всячини. А за варений телячий язик на шматочку багета з маслом я готова продати душу.
Остання моя пристрасть - телячі нирки (привіт, сістер). Яскраво виражений смак, ніжна текстура, мінімум мороки - якось, пробуючи новий рецепт, я зробила висновок, що просто посмажені з додатком якогось соусу вони мені смачніші за витрибеньки у вині ітеде. І до чого я веду - я обожнюю субпродукти і в принципі не надто розумію людей, які їх не їдять, бо фу (і чудово їдять, якщо не знають, що це). Але тріскаючи на сніданок бутерброд із нирками я мимоволі згадую прекрасного доктора Лектора.
Мій фаворит - м"ясний магазинчик, у якому хазяйнує подружня пара, на око їм за 50. Я його зацінила, бо яловичина у Польші досить дорога, особливо в маркетах, а я минулого року присіла на ростбіф. І різниця в ціні майже на третину таки відчутна. Натомість останні півроку мене тягне виключно на субпродукти. Із тваринними субпродуктами тут теж непросто - якщо пощастить, можна розжитися свинячою печінкою або язиком, і далеко не скрізь. Одного разу мені пощастило потрапити на доставку в улюбленому, але віддаленому супермаркеті, і виявилося, що нарешті я знаю місце, де у певні дні можна отримати повний асортимент телячої всячини. А за варений телячий язик на шматочку багета з маслом я готова продати душу.
Остання моя пристрасть - телячі нирки (привіт, сістер). Яскраво виражений смак, ніжна текстура, мінімум мороки - якось, пробуючи новий рецепт, я зробила висновок, що просто посмажені з додатком якогось соусу вони мені смачніші за витрибеньки у вині ітеде. І до чого я веду - я обожнюю субпродукти і в принципі не надто розумію людей, які їх не їдять, бо фу (і чудово їдять, якщо не знають, що це). Але тріскаючи на сніданок бутерброд із нирками я мимоволі згадую прекрасного доктора Лектора.