Про медові сухарики
Я ні разу не фуд-блогер, але просто мушу поділитися. Останнім часом через лінь, паскудну погоду і неходіння на фітнес я навіть за хлібом обламувалася виходити, натомість запаслася дріжджами і борошном. За останній місяць я опробувала тортілью, фокаччу, арабські перепічки і повторила перевірений рецепт булочок. Усе це має одну серйозну ваду - розтягнути хочаб на два дні готовий продукт майже нереально, тому одіноко проживающим дівчаткам така практика дуже шкодить. Значно ефективніше мені вдається на довго розтягувати солодке - мені критично з"їсти його шматочок вранці, або десь протягом дня, якщо вранці не виходить, інакше я весь день ходжу причмелена, мозги не працюють, зате потім я вже можу спокійно дивитися на тортік в холодильнику. Лідером мого рейтингу "швидко і смачно" є, безперечно, брауніз, рецепт яких так гарно проілюструвала люба lana_svitankova . Друге місце займає улюблене печивко мого дитинства, яким я і хочу вас нині порадувати на словах. Якось у школі я поділилася рецептом у чиємусь альбомі друзів, і чоловіча половина класу мене довго задрочувала оригінальною назвою рецепту - "Сухарікі в мєшочке". Мені було дико обідно, бо печиво прекрасне, і я й досі не розумію причини їхньої істерики, хоч заради популярності й підхіхікувала заодно. Отже:
4 ст. л. меду
півсклянки цукру (у моєму розумінні склянка 200 г)
2 яйця
чайна ложка без гірки розпушувача
рублених горіхів скільки не шкода - від півсткану до стакану (можна навпіл з родзинками чи самі родзинки, але я їх не люблю)
350 г борошна
Змішати яйця, цукор, мед, розпушувач, додати горіхи, частинами вмішати борошно. Під кінець тісто стає достатньо густим, домішувати краще руками. На виході має бути м"яким і трохи липкуватим, але нормально відставати від рук. Далі ділимо на 4 частини, кожну частину розминаємо-витягуємо в ковбаску і на застелене папером чи змащене деко. Пекти у 150 градусах з півгодини, до впевненого золотистого кольору. Потому кожну ковбаску по черзі дістаєм і ріжемо кавалочками в палець товщиною навкоси, і одразу пакуємо в пакет чи банку-коробку - гарячі вони моментально черствіють на повітрі, хоча такі я їх теж люблю погризти. Десь так невзрачно виглядає результат, який самовіддано товаришив мені під час написання посту, і який кінця його вже не застав...
До зеленого чаю - один з моїх наркотиків.