(no subject)
Мала коробку старих журналів, газет та усіляких статей, яка пішла сьогодні на смітник разом із її вмістом, дивлюсь на місце, де вона стояла й відчуваю трошки смуток. Як от воно, коли є людина в нашому житті, а потім її немає, то неначе всередині нас залишається місце… просто пусте місце, яке підлягає заповненню. З одного боку - це добре, а з іншого… з іншого , це сумно… Спустошення неприємне відчуття, але воно надає шансу переосмисленню того, що є…
В разі стресових ситуацій - перше що радять психологи, то це теплу ковдру й теплий чай…
А ще хочу вечір зі свічками й говорити-говорити-говорити… Живий вогонь завжди провокує на щирість…
П.С. Ненавиджу дзвоники з минулого!
