Ісфаганський базар. Шось ніби Косів :))
Одною рукою цей чоловік вмочує "штамп" у фарбу, а другою (замотаною в білу тканину) притискає по всій площині, прозгладжує.
До речі, здивували мене ті ісфаганські "хвостики" (ну, узорчики такі) - у нас теж вони є (на хустках, н-д).
Введіть зміст скрадання.
лампи. жмотина, шкодую зараз, шо хоча б одну не придбала (хоча, й так місця не було, книжками запаслася...)
в маленьких магазинчиках, пришпилених один до другого по периметру майдану, майстри постійно шось роблять і раді розказати/показати, з надією, шо ви шось купите.
Але не всі аж такі раді...
Ото такий собі дядько, якого я назвала Чайником (в голові), хоча краще б Самоваром. Він просто на землі сидить і паяє каструльки, полірує самовари і такі інші штуки. Оскільки я довго чекала на полячок, котрі ніяк не могли навибирати собі шкатулочок (бє, везти всякий мотлох, подумала я тоді), то ходила кругами. Самовару-Чайнику то не сподобалося, він заверещав, шо я йому під руки дивлюся, і взагалі - якшо ніц не купую, то нема чого вилуплятися. От. Репетував він то перською, розмовною і дуже швидко, тому я дослівно не перекажу, але то мене вразило. От. :)
Вироби з металу - це родзинка іранців (якшо звичайно вас не тягне на китайські брязкальця чи фарфорові чашечки з розмореними ренесансними дівулями). Особливо багато ритуальних предметів - наприклад, цей червоний шолом коло лева (це шолом :)) використовують під час щорічних сезонних вистав про імама Гусейна. Червоні шоломи носять вороги, а зелені, з пір*ям бажано, прибічники внука Пророка Могаммада.
Всякі релігійні написи, як заведено, оформляються всіма можливими способами
,