незважаючи на те, шо суботній (18.04) підрахунок відмінився через загрозу дощу (якого так і не було, хоча температура теж була так собі, +10), я вийшла на свою точку біля макдональдса і почала рахувати. перші велосипедисти були дуже в радість, бо я думала, шо в таку погоду ніхто не їздить. їздять, ще й як! діди на "Українах" ("Україна" - для українців!), мужики з практично будь-яким грузом на багажніках, в корзинах і на рамах. дуже мало жінок. хоча одна - навіть з дитячим кріслом!
признаюсь, шо много і неадекватів. це за підсумками трьох підрахунків.
окрім велосипедистів, нарахувала ще багато разного. субота: 3 швидких допомоги, 2 весільні кортежі, одна бездомна собачка, один дідок який пер через 6 смуг як в себе вдома, маючи всіх на увазі (там є на фотках). один велосипедист, який пер проти шерсті (я в шоці, як він вижив, трафік там дайбоже).
середа, ранок: одна бригада малювальників парапету з 3-х осіб
одна машина-пилосос шо дууууже повільно їде і дуже гуде. один мужик шо віз два гнізда. виділяю його в окрему категорію.
і ще виділю дідка, шо возив свою бабцю на багажніку туда-сюда пару раз. видно, катав чи я не знаю ) розважались так)
середа, вечір: один свідок ієгови (наші точки "роботи" співпали). 3 даїшні машини (одна з них шось в гучномовець кричала велосипедисту, який їхав поруч, я не розчула), одне красиве небо.
також можна було рахувати прапорці в машинах, і машини з прапорцями, які порушували правила. тролейбуси і їх заповненість.
мені сподобався стан відстороненості від життя перехрестя, насиченого подіями. стоїш, спостергієаш і уявляєш собі, шо всередині кажної машинки, на кожному вєлічку і внутрі голови пішохода рояться якісь мислі, плани, якийсь свій двіж. хоча для тебе на даний момент навіть не всі, а лише дехто з них - лише палички у формулярі :))