кілька фільмів переглянула останнім часом
1.
Мне двадцать лет (1964)
Зворшуливий фільм про молодість. Красиво показано місто - Москва, шо розбудовується, життя, шо налагоджується. Вразила кількість сцен в натовпі - уявляю, як складно було це знімати. Рекомендую.
2.
Полианна (2003)
З подивом обнаружила, як давно я не дивилась фільми з хепіендом. Так, шо не розриває на куски в кінці. Хто хоче легкого і приятного кіна - дивіться Поліанну.
3.
Бёрдмэн (2014)
Знято харашо. І Едвард Нортон, опятьже. Але не дуже пройняло. Думала на одній сцені шо о - кінець, а там ще півфільма було потом. Тому ледве додивилась його.
(серія соціального кіно про дітей)
4.
Республика ШКИД (1966)
Стидно, але дивилась вперше. Дуже хороше кіно з хорошими акторами-дітьми. Трошки чуствується нальот совєтчини в елементах пропаганди піонєрії, але загалом враження дуже кльові. Характери героїв чудєсні. Хочу читнути книжку.
5.
Педагогическая поэма (1955)
Республіка ШКІД нагадала про нашого земляка Антона Макаренко з його трудовими колоніями для малолітніх порушників в Ковалівці (до речі, колись же поруч лазили, але там не побували). Фільм на 10 років раніше знятий за Респ.Шкід, але набагато більш совєцкій і кондомний. Дивилась впівглаза бо пропаганда страшна. Цікаво було дивитись на місця зйомки. Багато в кадрі курять і саме смішне шо курят даже під час жнив.
6.
Пацаны (1983)
Фільм продовжує тєму трудових виправних таборів для трудних дітей. Цей фільм я стопроцентів уривками бачила по тєліку в дитинстві. Дуже гарно в стилі 80-х показує проблему дітей-правопорушників і причин такої поведінки. Відсутність уваги і любові з боку рідних батьків штовхає їх на вулицю, де їм швидко знайдеться робота і розвага.
7.
СЭР (1989)
Історія маленького Саші Грігорьєва, який попадає в спецшколу, з якої вперто тікає на волю, тому шо "свобода - это рай" (СЭР) (так витатуйовано у Саші на лівій руці). Приклад того, як з юного хлопчика, який може ще налагодити своє життя, зробили свідомого злочинця. Сцена, де його вперше забирає мєнт Саша сидить в кімнаті якоїсь дальної родички і читає книжку. Ніхто не питає Сашу, як він, чому втік і шо думає про все це. Саша мріє побачити батька, який відбуває срок в колонії на краю світу. Фільм перетворюється на роад-муві і Саша крок за кроком наближається до єдиної рідної людини в цьому світі - до батька. Хай він злочинець, хай в нього вже давно відібрали батьківські права, але Саша любить його і буде чекати.
(серія фільмів про війну)
8.
Они шли на Восток (1964)
Цей фільм я хотіла глянути через те шо він знімався в Полтаві і в околицях (Нижні Млини, Гора). І у фільмі було цікаво впізнавати якісь об'єкти. Сюжет - просування італійських військ вглиб росії, через україну. Фільм радянсько-італійський, тому в ньому прості солдати показані звичайними людьми - жертвами обставин, які не хочуть воювати, а хочуть працювати на своїх мирних професіях в Неаполі, Римі, Флоренції, Венеції. Натомість винуватими є італійські фашисти, а также німці. Німці у фільмі взагалі не мають людського обличчя і загалом виглядають звірями на фоні даже італійців.
9.
Отец солдата (1964)
Оце неймовірно зворушливе кіно про війну. Грузин-батько, шо їде провідувати пораненого сина в госпіталь, не знаходить його в лікарні, натомість, сам попадає на війну. Грузинське очарованіє, з яким грає головну роль Серго Закаріадзе, важко описати словами. Дуже рекомендую всім до перегляду.