Навіяне
Ранок спалахнув у вікно несподівано, наче до того причаївся за темними віконницями, а потім, як мала дитина намагаючись когось налякати, вистрибнув прямісінько в обличчя. Повіки враз стали прозорими і жаріли червоним кольором крові, що текла по малесеньким судинкам. Довелося примружитись. Але сон на сьогодні сказав "арівідерчі" і замість бажання спати, виникло бажання вимкнути денне світло.
Потроху розтягуючи сонні м`язи, вона перекинула ногу на простирадло, стало прохолодно і приємно.
Якийсь такий тихий, чарівний ранок. Стеля знову почала розпливатися і повільно темнішати. Очі самі собою закрилися.
Раптом тишу розідрало в шмаття радіо.
"Чортзна що! Довбаний будильник! Хто придумав таку витончену вранішню тортуру?!"
Якось здолавши потяг розтрощити бідолошний шматок техніки, вона знов перевернулася на ліжку. Поряд сопів чоловік, що зробив вагомий внесок у її життя - він був з нею. Цього достатньо для жінки. Його волосся трохи стирчало в різні боки, а брови були такі спокійні, що не утворювали жодної сумнівної зморшки на його обличчі. Сонячні промені малювали тіні в кімнаті та на тілах, заплутаних у простирадлі. Шкіра здавалася чистою, осяяною, напівпрозорою.
Все перфектно.
Аж ось диктор стулив свою пельку, поступаючись місцем солісту британської групи, який не вагаючись завив свою відому пісеньку, хай їй чорт! Клята пісня. Справи забутих днів, але кишки обдало окропом, а потім знов кинуло в морозильну камеру. Нутрощі завмерли, ніби передчуваючи, що зараз прокинеться отой скажений внутрішній голос і почне завивати, підспівуючи не в такт. А перед очима спогади, спогади, спогади. Розділені на окремі епізоді, пошматовані, відокремлені, зневажені. Нічого не варті. Але ж звідки тоді з`являється те фонове ниття?!
Вона затулила вуха, та було запізно. Пісня пульсувала у скронях, стікала по ребрах, чіплялася за горло. Навіщо саме зараз?
Згодом вона зрозуміла. В нашому житті багато складних речей, які ми самі собі створюємо невзмозі заперечувати деякі очевидні факти. Так от тоді хитрозадий випадок підкидає нам дещо з минулого: довбана пісня, вкрита пилом листівка, шматок записки, запах парфуму. Це контрасти. Задля того, щоб навіжена свідомість оговталася і врешті зрозуміла, що минуле тхне зруйнованим, спаленим непотребом.
А теперішнє... ось воно починає мружити очі, потягувати руками, не розплющуючись цілує твої вилиці і бурмоче, що час на роботу вже...
Потроху розтягуючи сонні м`язи, вона перекинула ногу на простирадло, стало прохолодно і приємно.
Якийсь такий тихий, чарівний ранок. Стеля знову почала розпливатися і повільно темнішати. Очі самі собою закрилися.
Раптом тишу розідрало в шмаття радіо.
"Чортзна що! Довбаний будильник! Хто придумав таку витончену вранішню тортуру?!"
Якось здолавши потяг розтрощити бідолошний шматок техніки, вона знов перевернулася на ліжку. Поряд сопів чоловік, що зробив вагомий внесок у її життя - він був з нею. Цього достатньо для жінки. Його волосся трохи стирчало в різні боки, а брови були такі спокійні, що не утворювали жодної сумнівної зморшки на його обличчі. Сонячні промені малювали тіні в кімнаті та на тілах, заплутаних у простирадлі. Шкіра здавалася чистою, осяяною, напівпрозорою.
Все перфектно.
Аж ось диктор стулив свою пельку, поступаючись місцем солісту британської групи, який не вагаючись завив свою відому пісеньку, хай їй чорт! Клята пісня. Справи забутих днів, але кишки обдало окропом, а потім знов кинуло в морозильну камеру. Нутрощі завмерли, ніби передчуваючи, що зараз прокинеться отой скажений внутрішній голос і почне завивати, підспівуючи не в такт. А перед очима спогади, спогади, спогади. Розділені на окремі епізоді, пошматовані, відокремлені, зневажені. Нічого не варті. Але ж звідки тоді з`являється те фонове ниття?!
Вона затулила вуха, та було запізно. Пісня пульсувала у скронях, стікала по ребрах, чіплялася за горло. Навіщо саме зараз?
Згодом вона зрозуміла. В нашому житті багато складних речей, які ми самі собі створюємо невзмозі заперечувати деякі очевидні факти. Так от тоді хитрозадий випадок підкидає нам дещо з минулого: довбана пісня, вкрита пилом листівка, шматок записки, запах парфуму. Це контрасти. Задля того, щоб навіжена свідомість оговталася і врешті зрозуміла, що минуле тхне зруйнованим, спаленим непотребом.
А теперішнє... ось воно починає мружити очі, потягувати руками, не розплющуючись цілує твої вилиці і бурмоче, що час на роботу вже...