Кулінарний птсо
Одним із позитивних наслідків моїх стосунків із Машкою є яке-ніяке, але все ж вміння готувати. Певну цікавість до царини кулінарії я виявляв ще в дитинстві, коли ми з ненькою сумісними зусиллями ("Общественный труд, для моей пользы - он объединяет!") пекли цукрове печиво - мама навіть пошила мені маленький картатий хвартух із кроликом, який тепер чекає на кращі часи десь у надрах комірчини, що на балконі. Утім, минали роки та захоплення, і моя любов до смачного зводилась до проїзачного куштування того, чим мене мали милість частувати мама та бабуся. Не можу сказати, що я би помер голодною смертю, залишившись на самоті, однак життям це навряд чи назвеш (повний спектр напівфабрикатів та іншого холостяцького їдла, на кшталт яєшні). Тим не менше, на першому курсі я зустрів людину, чия сім'я є прекрасною демонстрацією досить правильного та здорового ставлення до процесу приготування їжі. Саме Маша та її батьки, які дуже мені нагадали моїх бабу та діда, стали необхідним поштовхом - демонстрацію того, що в кулінарії можна знайти розраду та істинну насолоду. Низький уклін вам)