Werd ich zum Augenblicke sagen: Verweile doch! du bist so schön!

Feb 20, 2020 21:30

Знайшов був собі Вася равинського сина. В миру. Юного, загартованого релігійними інтернатами атеїста. Кохав, плекав, грав, як вперше. На три місяці його мідяні кучері й оленячі очі переважили низький соціальний статус та маленький хуй .

Вася поміняв хронотип, розбанити росмову, й впустити у повсякденність алкоголь, кетамін та беззмістовний small talk із його приятель(ка)ми. Бруківка Паризької площі від наших обіймів здіймалася в небо слолв'ями, кажани перетворювалися на голубів миру, а кров ставала кислотою.

Аж раптом, однієї п'ятниці, равинський син відмовився благословити вино, назвав класику нецікавою а Фон Тріра - нудним. Підбитий Вася тримався як міг, ще й жартував на питання про Солженіцина, що це такий Боб Марлі, тільки дикий. Але, дарма, звичайно. Бо Фауст тієї ж ночі злився. Все розвиднілося й пішло коту під хвіст : канаанськмй королевич-олень виявився недорослим жд-кацапом. Маленький хуй набрид, бруківка охолола а солов'ї заклякли. І знову водися кінь з конем а віл з волом.
Previous post Next post
Up