Різне про інтернет і про дітей.
Кілька днів був настільки утруднений доступ до ЖЖ, що просто забила вмикати і на нині , на щастя, вже все добре). Коли я кудись виїжджаю, то намагаюся не бути відірваною від нету і відповідно мати або вайфай близенько, чи інтернет кафе поруч. А тут, ніби і вдома, а "нема". Чоловік з мене сміявся, що це початок кінця світу). Жарти жартами, але узалежненість від цього дуже сильно проявляється власне тоді, коли доступ чи обмежений, чи відсутній.
Дитина вже безсовісно просить мене слово якесь їй в гуглі перкекласти, якщо в словнику не знаходить, чи ще щось допомогти їй через неь знайти.
А взагалі от є такий момент. Дитині задають проект в школі. Робити його "руками", тобто не папері з фотками, писаними буквами, чи наприклад в поверпоінті? Не може визначити конкретно щось одне. Напевно треба ті речі поєднувати. І в інтеренті сучасна дитина також має орієнтуватися легко і просто, проте... і в словнику і в довіднику також має вміти все знайти. Ну і відповідно без "копі", "пасте" думки свої на папері викласти.
А ще сталася класна історія, коли моя дитина переглядаючи вміст моєї електронної книжки, сказала: "мама, а чому в тебе тут нема "Кобзаря"?". Вона сказала це реально серйозно. Я запитала, чому вона думає, що Кобзар має бути всюди? Ну відповідь була наступною типу : як їх вчили в школі це головна книга для всіх українців ітд.
Проте, вона не тягнеться до е-книги. Любить паперові, справжні.Заривається в ковдру перед сном і виглядають тільки кінчик книжки і кінчик носика))). А мені чомусь ця картина реально приносить радість і якесь таке внутрішнє тепло).
Дитина вже безсовісно просить мене слово якесь їй в гуглі перкекласти, якщо в словнику не знаходить, чи ще щось допомогти їй через неь знайти.
А взагалі от є такий момент. Дитині задають проект в школі. Робити його "руками", тобто не папері з фотками, писаними буквами, чи наприклад в поверпоінті? Не може визначити конкретно щось одне. Напевно треба ті речі поєднувати. І в інтеренті сучасна дитина також має орієнтуватися легко і просто, проте... і в словнику і в довіднику також має вміти все знайти. Ну і відповідно без "копі", "пасте" думки свої на папері викласти.
А ще сталася класна історія, коли моя дитина переглядаючи вміст моєї електронної книжки, сказала: "мама, а чому в тебе тут нема "Кобзаря"?". Вона сказала це реально серйозно. Я запитала, чому вона думає, що Кобзар має бути всюди? Ну відповідь була наступною типу : як їх вчили в школі це головна книга для всіх українців ітд.
Проте, вона не тягнеться до е-книги. Любить паперові, справжні.Заривається в ковдру перед сном і виглядають тільки кінчик книжки і кінчик носика))). А мені чомусь ця картина реально приносить радість і якесь таке внутрішнє тепло).