Сьогодні вперше з часів школи потрапила на стежку Довбуша у Яремча. Настав час повертатися у певні місця вже з дітьми. Сподобалося всім. Гарна розвага тривалістю до 2-х годин. Коштує це задоволення 20 грн. з дорослого та 10-ть з дитини, проте наших дітей пустили так просто сказавши: "купите ім морозива").
Дещо здивувало, що вже після заходу на так звану територію побачили кілька приватних садиб, які гостинно запрошували з рекламних щитів зупинятися саме у них. Може вони тут були ще раніше, ніж Довбуш?)
1) Початок стежки.
Відразу перепрошуюся за айфонівські колажі, бо вже далеко від машини я побачила, що батарею від фотоапарату я залишила в машині...
2) Довкола дуже чисто, сміття немає, маршрут маркований.
3). Багато смітників та нагадувачів про те, щоб сміття у лісі не залишати. Так класно ідеш собі, а тут бах...смітник!
4). Сама стежка дуже мальовнича. Діти були у захваті. Довжина 4км. По часу займає до 2-х годин. Маршрут підходить для всіх без виключення ( це я щодо складності))).
5) На початку маршруту є цікавий камінь-пам'ятник. Дата 1849 рік. Не мала в кого уточнити наскільки він аутентичний ( гугл мені в допомогу)).
6) Вздовж маршруту щити про фауну, флору, екосистему Карпат, а також про галицький опришківський рух та Олексу Довбуша. Все чітко, ясно і двома мовами: украінською та англійською.
7) Дорогою трапляються такі от печери, а ще часто йдеться по сходах).
8) Це вже кінцевий пункт стежки. Краєвид прикритий деревами, проте відчуття гарні від того, що ми це зробили). Ніколи, правда не любила та і не розуміла от того сміття...що прив'язують на дерева на вершинах гір. Тут воно також було.
9) А це вже просто напис на камінні, який відрізнявся ... оригінальністю, хоча для мене це в будь-якому випадку вандалізм...
10) На початку та на кінці ( відповідно) маршруту є сувенірні кіоски та місцеві тур. агенціі, які креативлять не на жарт)).
Дуже рада, що повторила шкільний маршрут. І всім рекомендую!) А усім, хто зробив та доглядає цю стежку великий ріспект!