Один день: Славськ і ПЕРКАЛАБА
Ну то сію-сію, посіваю з Новим Роком вас вітаю!!!
Або: "А той другий празник, святого Василяя.........."). Вже другий. Ще третій і вже скоро кінець зими.
Цього року зима така якась зима. Ну для мене це точно. Вже і на лижах кілька разів їздила ... і машину не раз з-під снігу викопувала. Таке от).
Частина 1. 13.01.2013
Я легка на підйом, а особливо, якщо стосується якихось поїздок. Чи на годину, чи на день, чи на довше. В суботу ввечері закликали їхати до Славська на один день. Незважаючи на те, що в нас був запланований культ. похід на ПЕРКАЛАБУ (в рамках Маланки))) ми сіли і поїхали.
Колись у Славську минали всі мої зимові вихідні. Якось про глобальне потепління тоді і не йшлося і цілу зиму снігу було там море! Місце зустрічі змінити не можна (с): субота ранок, електричка ... Головне було туди потрапити, а якщо ще і сісти, а не висіти у тамбурі на лижах, то це було наче подорожувати бізнес класом. У вагонах завжди було безліч знайомих, а кого ще знав, то всі швидко знайомилися. Мед. інститут взагалі наче на вихідні туди весь переїжджав.
Далі від вокзалу всі бігли до бази Динамо, де треба було зловити якусь машину (вантажну, військову, страшну...), домовитися, щоб вона у кращому випадку довезла "на центр", а в гіршому "до кріселки"... залізти туди без шкоди для здоров"я та одягу (ну і ясно, що для решти екіпи), погоцати в тій машині на усіх ямах... проїхати під мостом і встигнути забрати руки з борта (по команді водія), коли машина перехилялася на якусь сторону дуже різко... не вмерти під купою тих всіх лиж, які у той момент на тебе навалювалися... Отже якщо не везли "на центр", то була ще неймовірно довга (і завжди) черга коло крісельної дороги. Завжди було кілька входів. Для спортсменів, для своїх... ітд ітд ітд... Хто був "крутіший", той мав динамівську перепустку, хто ні, той стояв у черзі спочатку у касу, а потім на посадку... Коли я вперше побачила те крісло, то не хотіла на нього сідати, мені було тааак страшно! Ну нічого, потім були страхи нічого не згубити по дорозі, щоб якщо і зупинять крісло, то щоб зависнути не над ялинками, де дуже високо, а там далі... де нижче). І от він... ЦЕНТР!!!))). О, ще не так, якщо таки не крісло, то вантажівки скеровували увесь свій потужній ресурс і йшли до підніжжя Тростяну. Там було одне місце на підйомі, де, напевно, страшно робилося всім...
Були і такі молодці (в дуже доброму розумінні слова), які від самого низу, від станції йшли на саму гору пішки!!! Я йшла раз від крісла вгору. Більше мене не вистачило.
На Центрі починалися нові пригоди. Кожен шукав можливості зекономити на їзді, а також якось домовитися проходити чергу швидше. Чомусь це була мало що не обов"язкова програма).
І незважаючи на всі труднощі, які ми там мали (а може ми не мали тоді з чим порівнювати...) щосуботи.. повторювалося те саме. Так, це були прекрасні роки і чудові часи!
Потім було багато років перерви у поїздках туди. Якось з"явився Буковель, а також була можливість їздити кудись далі.
2 роки тому я поїхала в Славськ на один день. Було гарно. Хоча не дуже пам"ятаю вже зараз.
А от вчора... я відчула увесь екстрім ітд.
1) Після з"їзду з траси (після повороту) враження, що потрапляєш в Нарнію. Гарно! Хоча дорога відверто погана...
'
2) Тухля. Люди ідуть з церкви. Тротуарів, які і всюди в інших селах... нема.
3) Славське! Чому тут є позначка ЄВРО 2012 ... не знаю. Може "вони" щось... знають))).
4) Перші бобіки коло ФМІ та політеху. Враження, що кожен житель села має таку машину. В ті сніжні вихідні - це завжди додатковий заробіток.
5) ФМІ, Політех. Традиційна "долина чайників", як і нижній Захід на Тростяні))).
6) По Славську можна пересуватися і на конях.
7) Це вже так званий центр Славська. Життя просто бурлить коло залізничної станції Всі чекають на туристів.
8) Машини, маршрутки, сувенірні магазинчики...
9) Сувенірів значно більше, ніж тих, хто міг би їх купити... На жаль.
10) Надія, що хтось таки приїде і треба буде везти на "центр" не вмирає...
11) От вже видно мету поїздки Тростян. Неймовірно гарна гора і дуже хочеться вірити, що хтось колись нею нарешті займеться....
12) Довкола багато нових котеджів та старих, проте підремонтованих хат. На багатьох написи : "продається", на інших запрошення для проживання у комфортних умовах. Є вивіски (от саме десь там): "Кухня єврапейская і васточьная"... Чому в Карпатах має бути така кухня і чому цільова аудиторія, як виявляється, не україномовна....
13) Ну щоб ви розуміли, де ви знаходитеся))).
14) Це вже на Тростяні. Погода була не сонячна, проте без вітру і дуже комфортно.
15) Краєвиди довкола чудові!!!
16) Снігу - море!!!
17) Схили для досвідчених лижників. Бо вони реально не підготовані до комфортного катання. Але, якщо хтось шукає саме таке, то іншого місця в Україна для такої їзди нема!!!
День минув там скоро і класно! Думаю, що виберемося туди цього року ще раз. Всім рекомендую, доречі. Якщо не на лижі, то на санки))), або просто на свіже повітря)))
Частина 2 13.01.2013.
Динамо Блюз. Зголошена вечірка на Старий новий рік з ПЕРКАЛАБОЮ. Дуже їх люблю, як і всі групи от такого стилю. Спустилися з гір і.... скоро на наступні розваги! Дещо спізнилися. Заходимо... під співи "в лєсу радіоася йолачька" ітд...
Ведучий цього дійства (до часу виступу ПЕРКАЛАБИ ще 20 хв.) маладой чєлавєк, стовідсотків фанат Дмітрія Шепєлєва, який говорить с такій акцентам, що просто капець, активно бігає між столами і от вже дещо на підпитку публіка відчуває себе зобов"язаною йому щось підспівувати.
В Динамо Блюз, яке я реально люблю, бо мені там смакує, часто от є такі мовні моментики, проте ну на Старий Новий рік я була переконана, щоб без цього обійдеться. Не обійшлося. Підходить він до нас. Тикає мікрофон з просьбай пєсню спеть... А товариш і каже у мікрофон: "а що, зкладу на україномовного ведучого грошей не вистачило?". Довкола реально тотальне браво!!! ПсевдоШепелєв переходить на українську з бяларускій акцентам і каже, щьо може і українською (акцен на "а") також.
Далі чомусь програма вже йжде українською. Все гаразд. Виходить ПЕРКАЛАБА, вітає з Маланкою. Все стає на своє місце. 2 години тотального драйву, неймовірно!!! І знову ж таки, смачна кухня і гарне обслуговування.
Коли настає час Нового Року... ведучого нема... що робить все ще кращим!!!
Дякую ПЕРКАЛАБІ за чудовий настрій, а Динамо Блюз за гарних вечір і повагу до клієнтів. Чому Новий Рік чи будь-яке свято має обов"язково асоціюватися з савєцкімі пєсінками у викоанні горе-ведучих чи п"яних гостей закладу? Думаю, що таки все не так погано).
Або: "А той другий празник, святого Василяя.........."). Вже другий. Ще третій і вже скоро кінець зими.
Цього року зима така якась зима. Ну для мене це точно. Вже і на лижах кілька разів їздила ... і машину не раз з-під снігу викопувала. Таке от).
Частина 1. 13.01.2013
Я легка на підйом, а особливо, якщо стосується якихось поїздок. Чи на годину, чи на день, чи на довше. В суботу ввечері закликали їхати до Славська на один день. Незважаючи на те, що в нас був запланований культ. похід на ПЕРКАЛАБУ (в рамках Маланки))) ми сіли і поїхали.
Колись у Славську минали всі мої зимові вихідні. Якось про глобальне потепління тоді і не йшлося і цілу зиму снігу було там море! Місце зустрічі змінити не можна (с): субота ранок, електричка ... Головне було туди потрапити, а якщо ще і сісти, а не висіти у тамбурі на лижах, то це було наче подорожувати бізнес класом. У вагонах завжди було безліч знайомих, а кого ще знав, то всі швидко знайомилися. Мед. інститут взагалі наче на вихідні туди весь переїжджав.
Далі від вокзалу всі бігли до бази Динамо, де треба було зловити якусь машину (вантажну, військову, страшну...), домовитися, щоб вона у кращому випадку довезла "на центр", а в гіршому "до кріселки"... залізти туди без шкоди для здоров"я та одягу (ну і ясно, що для решти екіпи), погоцати в тій машині на усіх ямах... проїхати під мостом і встигнути забрати руки з борта (по команді водія), коли машина перехилялася на якусь сторону дуже різко... не вмерти під купою тих всіх лиж, які у той момент на тебе навалювалися... Отже якщо не везли "на центр", то була ще неймовірно довга (і завжди) черга коло крісельної дороги. Завжди було кілька входів. Для спортсменів, для своїх... ітд ітд ітд... Хто був "крутіший", той мав динамівську перепустку, хто ні, той стояв у черзі спочатку у касу, а потім на посадку... Коли я вперше побачила те крісло, то не хотіла на нього сідати, мені було тааак страшно! Ну нічого, потім були страхи нічого не згубити по дорозі, щоб якщо і зупинять крісло, то щоб зависнути не над ялинками, де дуже високо, а там далі... де нижче). І от він... ЦЕНТР!!!))). О, ще не так, якщо таки не крісло, то вантажівки скеровували увесь свій потужній ресурс і йшли до підніжжя Тростяну. Там було одне місце на підйомі, де, напевно, страшно робилося всім...
Були і такі молодці (в дуже доброму розумінні слова), які від самого низу, від станції йшли на саму гору пішки!!! Я йшла раз від крісла вгору. Більше мене не вистачило.
На Центрі починалися нові пригоди. Кожен шукав можливості зекономити на їзді, а також якось домовитися проходити чергу швидше. Чомусь це була мало що не обов"язкова програма).
І незважаючи на всі труднощі, які ми там мали (а може ми не мали тоді з чим порівнювати...) щосуботи.. повторювалося те саме. Так, це були прекрасні роки і чудові часи!
Потім було багато років перерви у поїздках туди. Якось з"явився Буковель, а також була можливість їздити кудись далі.
2 роки тому я поїхала в Славськ на один день. Було гарно. Хоча не дуже пам"ятаю вже зараз.
А от вчора... я відчула увесь екстрім ітд.
1) Після з"їзду з траси (після повороту) враження, що потрапляєш в Нарнію. Гарно! Хоча дорога відверто погана...
'
2) Тухля. Люди ідуть з церкви. Тротуарів, які і всюди в інших селах... нема.
3) Славське! Чому тут є позначка ЄВРО 2012 ... не знаю. Може "вони" щось... знають))).
4) Перші бобіки коло ФМІ та політеху. Враження, що кожен житель села має таку машину. В ті сніжні вихідні - це завжди додатковий заробіток.
5) ФМІ, Політех. Традиційна "долина чайників", як і нижній Захід на Тростяні))).
6) По Славську можна пересуватися і на конях.
7) Це вже так званий центр Славська. Життя просто бурлить коло залізничної станції Всі чекають на туристів.
8) Машини, маршрутки, сувенірні магазинчики...
9) Сувенірів значно більше, ніж тих, хто міг би їх купити... На жаль.
10) Надія, що хтось таки приїде і треба буде везти на "центр" не вмирає...
11) От вже видно мету поїздки Тростян. Неймовірно гарна гора і дуже хочеться вірити, що хтось колись нею нарешті займеться....
12) Довкола багато нових котеджів та старих, проте підремонтованих хат. На багатьох написи : "продається", на інших запрошення для проживання у комфортних умовах. Є вивіски (от саме десь там): "Кухня єврапейская і васточьная"... Чому в Карпатах має бути така кухня і чому цільова аудиторія, як виявляється, не україномовна....
13) Ну щоб ви розуміли, де ви знаходитеся))).
14) Це вже на Тростяні. Погода була не сонячна, проте без вітру і дуже комфортно.
15) Краєвиди довкола чудові!!!
16) Снігу - море!!!
17) Схили для досвідчених лижників. Бо вони реально не підготовані до комфортного катання. Але, якщо хтось шукає саме таке, то іншого місця в Україна для такої їзди нема!!!
День минув там скоро і класно! Думаю, що виберемося туди цього року ще раз. Всім рекомендую, доречі. Якщо не на лижі, то на санки))), або просто на свіже повітря)))
Частина 2 13.01.2013.
Динамо Блюз. Зголошена вечірка на Старий новий рік з ПЕРКАЛАБОЮ. Дуже їх люблю, як і всі групи от такого стилю. Спустилися з гір і.... скоро на наступні розваги! Дещо спізнилися. Заходимо... під співи "в лєсу радіоася йолачька" ітд...
Ведучий цього дійства (до часу виступу ПЕРКАЛАБИ ще 20 хв.) маладой чєлавєк, стовідсотків фанат Дмітрія Шепєлєва, який говорить с такій акцентам, що просто капець, активно бігає між столами і от вже дещо на підпитку публіка відчуває себе зобов"язаною йому щось підспівувати.
В Динамо Блюз, яке я реально люблю, бо мені там смакує, часто от є такі мовні моментики, проте ну на Старий Новий рік я була переконана, щоб без цього обійдеться. Не обійшлося. Підходить він до нас. Тикає мікрофон з просьбай пєсню спеть... А товариш і каже у мікрофон: "а що, зкладу на україномовного ведучого грошей не вистачило?". Довкола реально тотальне браво!!! ПсевдоШепелєв переходить на українську з бяларускій акцентам і каже, щьо може і українською (акцен на "а") також.
Далі чомусь програма вже йжде українською. Все гаразд. Виходить ПЕРКАЛАБА, вітає з Маланкою. Все стає на своє місце. 2 години тотального драйву, неймовірно!!! І знову ж таки, смачна кухня і гарне обслуговування.
Коли настає час Нового Року... ведучого нема... що робить все ще кращим!!!
Дякую ПЕРКАЛАБІ за чудовий настрій, а Динамо Блюз за гарних вечір і повагу до клієнтів. Чому Новий Рік чи будь-яке свято має обов"язково асоціюватися з савєцкімі пєсінками у викоанні горе-ведучих чи п"яних гостей закладу? Думаю, що таки все не так погано).