впісюється шокапєц
Дівчата, я оце вже вся на нервах. Опишу сьогоднішній ранок - а це типова картина останніх двох тижнів. Дитина (2.1) прокидається, треба збиратися в садок. Знімаю нічний памперс, веду на горщик. Далі відбувається процес снідання (вєєє! не!!!), одягання (ууууууу!!!!!!! нєєєє!!!!!!!!) і... впісювання. Він щоранку впісюється, не проситься на горщик. Сьогодні впісяв один комплект (труси-колготи-штани), я показала калюжу, навсварила. "Що треба казати, коли хочеш пісять?" - "в туалет" - "куди треба пісять?" - "на горщик". Веду до горщика (або до дорослого туалета, бо це типу як "круто") на предмет допісяти невипісяне, одягаю новий комплект, тато нєрвно стоїть у дверях, бо спізнюється на роботу - а дитина знову впісяна. Це при тому, що ще з початку літа дитина сама просилася на горщик...
Власне, я у відчаї. Просто не знаю, що це і звідки. Психологічне чи фізіологічне?
Ярослав давно проситься на горщик, ми його бурно за це хвалили. Пару раз були регреси після відвідувань баби (моя мама дозволяла йому пісяти у памперс, бо їй лінь було роздягати його на вулиці, і він вирішував, що це нормальна практика), але ми їх за пару днів долали. Часом впісювався, коли загравався... Але ми дійшли до того, що інколи навіть вночі прокидався і просився на горщик. А вдень і поготів. І ось тобі на. Він ніяким чином не показує, що хоче пісять! Просто бере і бурить у штани. Але якщо ми його пускаємо гуляти без нічого (навіть без трусів), то він пісяє на горщик. Тобто він відчуває, виходить...
У мене є кілька думок з цього приводу..
1. Все почалося з приїздом свекрухи. Вона його пам'ятає ще маленьким, коли він тільки починав ходити на горщик. Тому вона весь час його смикає "може підеш на горщик?", "може хочеш пісять?", "пішли попісяєм". Він може просто як би перестав фіксувати власні відчуття, адже за нього наче все вирішують. Або ж пісяється на знак протесту "я сам!". Попросила так не робити. Але зовсім не робити не виходить, бо якщо його не вести до горщика, то все буде забурене.
2. він досить негативно відреагував на приїзд бабусі: не хоче з нею гуляти, не слухається, не лишається сам, не дозволяє одягати. Раніше починав ридати навіть тоді, коли вона просто дивилася на нього чи говорила щось до нього (тут всі згадали і поєхиднічали з приводу "а нащо було його лишати влітку на місяць з нею?"). Оскільки спальних місць в хаті мало, то він спить з бабою, але після першого ж нічного прокидання до нього приходить тато (бо він прокидається з криками "тато! тато!"), поїть соком і далі вони сплять разом (валєтом і скрючившись). Коротше, свекруха може бути сильним стресовим чинником...
3. Ми якраз оце (в день приїзду свекрухи, ма-лад-ци!) відмовилися від пляшечки, яка ним сприймалася як соска. Він нею заспокоювався.
4. Ярослав пойняв, що садок - це всерйоз і надовго, він туди йти не хоче. Може таким чином протестувати... Але впісюється не тільки перед садком (хоча перед - особливо активно), але й після, і під час...
5. Або ж це у нього якась болячка і він просто не відчуває, що хоче пісять.
Оце написала і сама зрозуміла, що забагато було у дитині стресів одночасно. І одразу після того почав впісюватися:(
Але що робити зараз? Впісюється на прогулянках. Якщо одягнем памперс - все повернеться на кругі своя. Буде тупо пісятися в памперс і в вус не дути. Це означає просто забути про горщик.
Якщо не одягати памперс.... то ми вже кілька разів міняли впісяні колготи-штани на морозі. Це навіть втрьох зробити важко, дитині холодно, вона реве, все липне... А що буде, як він так обмочиться, коли я одна з ними двома?? Та і застудитися може.
Я його сварю за впісяне (в формі строгого виговору), хвалю за влучні попадання (які бувають тільки тоді, коли він голяка бігає), підкреслюю, що він не в памперсі, а в трусах. Підкреслюю, що всі круті і дорослі ходять в туалет. Він теж погоджується, що це круто - пісяти "як тато".
Фуф.
Порадьте щось......
Власне, я у відчаї. Просто не знаю, що це і звідки. Психологічне чи фізіологічне?
Ярослав давно проситься на горщик, ми його бурно за це хвалили. Пару раз були регреси після відвідувань баби (моя мама дозволяла йому пісяти у памперс, бо їй лінь було роздягати його на вулиці, і він вирішував, що це нормальна практика), але ми їх за пару днів долали. Часом впісювався, коли загравався... Але ми дійшли до того, що інколи навіть вночі прокидався і просився на горщик. А вдень і поготів. І ось тобі на. Він ніяким чином не показує, що хоче пісять! Просто бере і бурить у штани. Але якщо ми його пускаємо гуляти без нічого (навіть без трусів), то він пісяє на горщик. Тобто він відчуває, виходить...
У мене є кілька думок з цього приводу..
1. Все почалося з приїздом свекрухи. Вона його пам'ятає ще маленьким, коли він тільки починав ходити на горщик. Тому вона весь час його смикає "може підеш на горщик?", "може хочеш пісять?", "пішли попісяєм". Він може просто як би перестав фіксувати власні відчуття, адже за нього наче все вирішують. Або ж пісяється на знак протесту "я сам!". Попросила так не робити. Але зовсім не робити не виходить, бо якщо його не вести до горщика, то все буде забурене.
2. він досить негативно відреагував на приїзд бабусі: не хоче з нею гуляти, не слухається, не лишається сам, не дозволяє одягати. Раніше починав ридати навіть тоді, коли вона просто дивилася на нього чи говорила щось до нього (тут всі згадали і поєхиднічали з приводу "а нащо було його лишати влітку на місяць з нею?"). Оскільки спальних місць в хаті мало, то він спить з бабою, але після першого ж нічного прокидання до нього приходить тато (бо він прокидається з криками "тато! тато!"), поїть соком і далі вони сплять разом (валєтом і скрючившись). Коротше, свекруха може бути сильним стресовим чинником...
3. Ми якраз оце (в день приїзду свекрухи, ма-лад-ци!) відмовилися від пляшечки, яка ним сприймалася як соска. Він нею заспокоювався.
4. Ярослав пойняв, що садок - це всерйоз і надовго, він туди йти не хоче. Може таким чином протестувати... Але впісюється не тільки перед садком (хоча перед - особливо активно), але й після, і під час...
5. Або ж це у нього якась болячка і він просто не відчуває, що хоче пісять.
Оце написала і сама зрозуміла, що забагато було у дитині стресів одночасно. І одразу після того почав впісюватися:(
Але що робити зараз? Впісюється на прогулянках. Якщо одягнем памперс - все повернеться на кругі своя. Буде тупо пісятися в памперс і в вус не дути. Це означає просто забути про горщик.
Якщо не одягати памперс.... то ми вже кілька разів міняли впісяні колготи-штани на морозі. Це навіть втрьох зробити важко, дитині холодно, вона реве, все липне... А що буде, як він так обмочиться, коли я одна з ними двома?? Та і застудитися може.
Я його сварю за впісяне (в формі строгого виговору), хвалю за влучні попадання (які бувають тільки тоді, коли він голяка бігає), підкреслюю, що він не в памперсі, а в трусах. Підкреслюю, що всі круті і дорослі ходять в туалет. Він теж погоджується, що це круто - пісяти "як тато".
Фуф.
Порадьте щось......