Зі Львова до Кракова
Переживши вибори та зробивши половину диплому, я знайшов кілька вільних днів.
Вирішив поїхати в гори.
Ти будеш героєм, якщо прочитаєш до кінця, оскільки пишу я в своїх звітах дуже багато, фото не мало та ще й з помилками.
Отже.
Минулого року я вибрав Карпати, а цього разу через сукупність факторів - Татри.
1. В Кракові в мене є вписка в Богдана, якого я хостив.
2. Я неодноразово був вражений від фотографій чи відео з тих країв.
3. Хотів спробувати на собі PolskiBus
Ну і звісно через те, що висить на стіні мого балкону.
Я з Богданом зпланували добратись від Кракова до Закопаного PolskiBus'ом, а вже звідти до Чорного Ставу.
В дорогу, як завжди, взяв з собою різних поживних продуктів в супермаркеті на 100 грн.
Почалась моя пригода в 5 ранку, коли я пішов на першу електричку до кордону.
Дорогою можна дізнатись усі схеми на кордоні та хто які сигарети везе. Дякувати людству в мене є навушники.
Електричка їде більше ніж дві години. Час коротав написанням таблички.
Далі мене чекали найгірші півтори години подорожі, а саме перехід пішого кордону Шегині-Медика.
Я розумію, що хочуть заробити, але рівень їх наглості та хамства позбуває мене поваги до цих людей.
А ось як виглядає Медика кожного дня. Українці стоять кілька годин пропонуючи купити наші сигарети за ~ 5 злотих.
Підходячи до місця, де я завжди починаю, мене вже чекав Василь, що бачив, як я йду та підвіз мене до Перемишля, де і живе.
Другу машину теж не довелось довго чекати, що заспокоювало мене в плані добратись в Краків до темноти.
Був на півдорозі до Ярослава, де сонячний ранок змінився на конкретний туман.
Тут я зрозумів, що все ж варто було взяти рукавиці.
Третя машина була до Ярослава і водій їхав до початку міста. Тут за 20 хвилин ніхто не підбирав і я вже пішов в сторону центру, де є хороша розвилка, як мені зупинився водій, що вивіз до виїзду з міста в сторону Жешува. Тут мене відразу підібрали до Красне , а це 5 км до Жешува.
Тут багато автомобілів, але оскільки це ще один в'їзд в місто, машину в сторону кракова знайти тяжко.
Але тільки но я підняв табличку мені зупинились. На жаль, водій міг підібрати лише в центр, від чого я відмовився. Оскільки місто дуже велике, і йти від нього до нормальної точки для стопу дуже далеко. Простояв я тут ще 20 хвилин і мені зупинилась вантажівка.
Водій їде майже в Вроцлав, а це по дорозі в Краків. Не бійтесь сідати в фури. З цими водіями мені завжди цікаво.
Зконтактувався з своїм каучсерфером Богданом за допомогою телефону водія.
Вийшов на кільцевій Кракова змінивши шість машин.
В сторону центру теж стопив. Складно, але знайшов машину ближче до домовленої місця зустрічі.
Вперше побував у спальному районі Кракова. Нагадує село Голандії і Люксембург. Тут туман, ще гірше.
Зустрілись з Богданом, з яким ще тиждень тому гуляли у Львові. Пішли в Теско. Купив собі кранчі.
В цьому супермаркеті є кафе і щоб люди не стояли з своїми продуктами в черзі, вони можуть їх припаркувати в спеціально відведеному місці.
Тут також можна здивуватись різновидом кас. Їх є три види:
- звичайна з касиром.
- самообслуговування, де ти сам пробиваєш коди та розплачуєшся карткою.
- експрес каса з чергою перед якою, на великому екрані демонструється та демонструється вільна каса.
Взяли участь в опитуванні. Дівчина запитувала нас про якість продуктів і тому подібне.
Богдан показав мені дешевий магазин. Там було якісне взуття, як зимове так і на осінь за 100-150 злотих.
Можливо повернусь з кимось за компанію, щоб підбити такс фрі :)
Прийшов на вписку. Богдан має класну кімнату в хорошому районі.
Вечеряли, складали маршрут на завтра та рано лягли спати.
Підйом в 2:50, оскільки автобус на 4:45. Поснідав польськими кранчами і вже за півгодини вибігли з хати.
Круто для нас і нормально для Польщі, що на кожній зупинці є електронне табло, що демонструє, який трамвай коли приїде.
Вперше катнувся. Бюджет подорожі різко зростає :)
Добрались до головного вокзалу Кракова. Не відразу знайшли потрібне нам місце.
Але автобус запізнився на кілька хвилин і ми встигли. Сіли на другому поверсі.
Людей було багато, але це не заважало нам екупувати по два сидіння.
Не люблю автобуси, електрички чи потяги, але тут я зміг поспати. В 6:50 ми в Закопане - відомий гірськолижний курорт Польщі.
Студенти з Кракова, що сідали з нами в автобус підказали нам маршрут.
Почали підійматись ще в 7:15.
Нам сказали, що підійматись до нашої кінцевої точки 2.5 години. Це нас розслабило, бо в нас лише 9 годин до автобусу назад.
Що нас не розслабило то це каміння, яким викладені стежки.
Ми конкретно задихались. Обоє не ходили по горах давно, а ще й взуття з плоскою підошвою.
Півдороги ми минули все ж швидко, обігнавши студентів з Кракова, які йшли іншим маршрутом.
А вчорашній туман ніяк не заспокоїться :)
Дорогою ми дивувались стежкам, що викладені людиною, а тут на такій висоті, ще й живуть люди :)
Нам відкрився вид на засніжені Татри.
В дорогу з собою ми крім чаю зовсім не взяли з собою рідини. Добре, що на метеорологічній станції тече з крану джерельна вода. Питався за практику чи волонтерство, сказали ні :(
Звідси маршут розходиться в 4 напрями. Наш веде аж до Високих Татр Альпійського типу. На жаль, часу в нас не так багато.
Суха кам'яна дорога змінилась на лід, за те, який краєвид.
Тут ми рухались повільно, нас доганяли інші люди, яких тут багато.
А це вид на долину якою ми підіймались.
Ну і ось те, заради чого я сюди приїхав.
Чорний Став.
Це озеро знаходиться на висоті 1642 метрів над рівнем моря
На такій висоті та не зважаючи на сніг було тепло ~ +15
Ми робили фото навіть коли їли.
Раніше не мав фото, яке б поставити на аватарку, а тепер не знаю яке вибрати.
Наробив повно фото на свою саморобну селфі палку.
Приблизно половина людей не зупинялись на цьому озері, а йшли далі до ще вищих гір, куди і полізу і я.
Провели ми коло цього озера дві години і пора було повертатись.
Хочу відзначити стежки, що тут прокладені. Тут кущі, чи дерева, що виходять на стежку регулярно не просто обрізаються, а ще й прибирають. Маркування хороші, таблички є. Мабуть єдине чого нема то це кілометражу, а лише місцями написаний приблизний час на подолання відрізку.
Дорогою назад сонце освітило нам скелисті вершини.
Не знаю, як там літні Татри, але осінні ну дуже гарні.
Дойшли до перевалу, де відкривається вид на Закопане.
П'ю чай.
Осінь, моя улюблена пора року.
Спускаючись вже зводило ноги від тих кам'яних стежок. Добравшись до центру ми відразу пішли до автобусу.
Майже кожні дві години з Закопане їде PolskiBus в Варшаву.
Гугл каже правду, ми справді потратили приблизно п'ять годин на дорогу, не рахуючи зупинки.
Дорогою я був вражений інфрасткуктурою. Тут кожна хатка рівня Буковелю, а ціни одинакові.
Їхати нам дві години і краще не спати, щоб не пропустити зупинку.
Приїхавши назад великого бажання десь ходити в нас не було. Йшовши від вокзалу в центр я зустрів знайомого з університету.
Звісно, що я був здивований побачити Анатолія , але це вже не перший раз. Якось ми зустрілись в черзі до кордону.
Зробив лише одну фотку ринку. Але знаючи себе, я тут не в останнє.
Добрались додому десь пів восьмої та відпочиваючи обмінювались фото та планами на наступні подорожі. Богдан наприклад скоро їде в країни Прибалтики, а я ж хочу, ще до здачі диплом трішки по Україні використати студентський квиток і на полярне сяйво.
Третій день моїх пригод полягав в тому, щоб добратись додому.
Планував вийти в 7 ранку за Польським часом. Вийшов навіть раніше.
Дороги пусті, йду пішки 3 км до автобану А4.
Переді мною стала доволі тяжка задача. Мені потрібно добратись до "брамок"(контроль, де водії платять гроші за проїзд приватною чи державною дорогою). Я міг піти на автобус та дістатись аеропорту, а звідти 30 хвилин пішки. Хоч до цих брамок треба їхати в протилежний напрямок від Львову, але там безперечно є найкраще місце для стопу на схід чи захід. Щоб добратись до тих брамок я потратив більше години. Машини зупинялись часто, але всі вони повертали раніше. Не дочекавшись прямої машини сів до водія, що їхав лише до наступної розв'язки, але вже звідти я відразу знайшов машину туди де треба :)
Минулого разу я самостійно переходив всі "паси" і не було ніяких проблем, але цього разу, поступив як законослухняний громадянин та дочекався поки охоронець переведе мене.
Перейшовши на другу сторону, я побачив старшого мужчину, котрий стопить в Тернопіль. Наша розмова тривала в чотири репліки після чого він сів в фуру. Я ж вирішив не вписуватись до них та знайти собі іншу машину. Тут це ж не буде проблема. Якщо стояти з іншого боку і їхати на схід то можна знайти машину на велику дистанцію.
5 хвилин і я сиджу вже разом з Крістофом, котрий їде через Жешув.
Ще зранку в мене закінчились сигарети, а Крістоф дав мені цілу пачку Білоруських сигарет. Як виявилось, він їде на роботу. Він водій потягів, чим там і буде займатись тиждень. Ми вже під'їжджали до Жешува, але я й не думав виходити. Вирішив їхати з ним далі. Ми зупинились в Жешуві. Я пив чай, що зробив в дорогу мені Богдан, поки Крістоф забирав якийсь великий пакунок.
Далі ми поїхали в сторону Любліну. Крістоф полюбляє включити голосно музику і так їхати, на що я відповів, що я теж. Я ще не чув цього лайв виступу The Eagles і ми послухали цю пісню кілька раз на повну гучність.
Їхав Крістоф до пункту пропуску Тересполь, а це неподалік Бресту. Заманливо, але я все ж і так вже зробив гак, а на носі вибори. Вийшов я в Замості.
Маленьке місто з красивою просторою площею.
Літом ми лише проїхали повз, не надавши зовсім уваги центру міста.
Пройшов я до виїзду з міста за півгодинки. Накрапав дощ. Була 14:30 і 15:30 в Україні.
Стопив я тут дуже довго. Мабуть з 30 хвилин. Машин з нашими номерами було дуже мало. З одного боку менша черга на кордоні, а з другого хто ж мене підвезе? :)
Все ж підібрали мене, але лише на 15 км.
З цієї зупинки практично відразу мене підібрали гості з Варшави. Їхали сім'єю на цвинтар. За ті 15 км, що ми проїхали разом ми встигли добряче обговорити польські і українські вибори та інші побутові теми.
Підкинули вони мене до в'їзду в Томашов Любельський, де я вже теж стопив і знаю хороше місце.
Дивно, але за цю подорож ні разу не користувався хітчвікі. Перед в'їздом стопити не став. В maps.me показало, що йти 3 км та й потопав під дощем до останнього супермаркету перед кордоном.
Дійшовши туди вже стемніло. Стою я значить на краю дороги при виїзді з Biedronk'и з табличкою Львів до котрого ще 100 км.
Справа, ще в тому, що поляки не прості вже й такі люди і штрафують за те, що ти переходиш дорогу чи йдеш по обочині без жилетки з відбивачами. Стояв я так під дощем хвилин з 10 слухаючи музику та мок і тут зупиняється машина. Почув нашу мову і зразу сів. Чесно? Трошки розчарувався, що моя подорож закінчується, бо їдуть вони прямо в Львів і без такс фрі, а це значить менша черга.
Сімейна пара, наскільки я зрозумів, часто перетинає кордон, має машину на польській реєстрації та возить різноманітні речі. Я думав, що за минулі подорожі і пригоди на кордоні я вже знав все. А ось і ні, дізнався корисний лайфхак про Британську візу.
Добрячи ми поговорили і перетнули кордон менше ніж за годину.
Вийшов у Львові біля Галицького перехрестя в 19:15 . Маршруткою добрався додому.
100 гривень поживні продукти в дорогу
6.50 гривень електричка
5.60 злотих на трамвай та автобус
8 злотих в супермаркеті
4 гривні на маршрутку у Львові
18 злотих PolskiBus
на свою щасливу голову знайшов карточку play на котрій 20 злотих.
13 машин.
700 км автостопу.
200 км PolskiBus'ом.
100 км електричкою.
Відео з подорожі:
Відео з подоржі в вк:
https://vk.com/videos221947710?section=all&z=video221947710_171489967%2Falbum221947710%2Fpl_221947710
Дякую за увагу.
Вирішив поїхати в гори.
Ти будеш героєм, якщо прочитаєш до кінця, оскільки пишу я в своїх звітах дуже багато, фото не мало та ще й з помилками.
Отже.
Минулого року я вибрав Карпати, а цього разу через сукупність факторів - Татри.
1. В Кракові в мене є вписка в Богдана, якого я хостив.
2. Я неодноразово був вражений від фотографій чи відео з тих країв.
3. Хотів спробувати на собі PolskiBus
Ну і звісно через те, що висить на стіні мого балкону.
Я з Богданом зпланували добратись від Кракова до Закопаного PolskiBus'ом, а вже звідти до Чорного Ставу.
В дорогу, як завжди, взяв з собою різних поживних продуктів в супермаркеті на 100 грн.
Почалась моя пригода в 5 ранку, коли я пішов на першу електричку до кордону.
Дорогою можна дізнатись усі схеми на кордоні та хто які сигарети везе. Дякувати людству в мене є навушники.
Електричка їде більше ніж дві години. Час коротав написанням таблички.
Далі мене чекали найгірші півтори години подорожі, а саме перехід пішого кордону Шегині-Медика.
Я розумію, що хочуть заробити, але рівень їх наглості та хамства позбуває мене поваги до цих людей.
А ось як виглядає Медика кожного дня. Українці стоять кілька годин пропонуючи купити наші сигарети за ~ 5 злотих.
Підходячи до місця, де я завжди починаю, мене вже чекав Василь, що бачив, як я йду та підвіз мене до Перемишля, де і живе.
Другу машину теж не довелось довго чекати, що заспокоювало мене в плані добратись в Краків до темноти.
Був на півдорозі до Ярослава, де сонячний ранок змінився на конкретний туман.
Тут я зрозумів, що все ж варто було взяти рукавиці.
Третя машина була до Ярослава і водій їхав до початку міста. Тут за 20 хвилин ніхто не підбирав і я вже пішов в сторону центру, де є хороша розвилка, як мені зупинився водій, що вивіз до виїзду з міста в сторону Жешува. Тут мене відразу підібрали до Красне , а це 5 км до Жешува.
Тут багато автомобілів, але оскільки це ще один в'їзд в місто, машину в сторону кракова знайти тяжко.
Але тільки но я підняв табличку мені зупинились. На жаль, водій міг підібрати лише в центр, від чого я відмовився. Оскільки місто дуже велике, і йти від нього до нормальної точки для стопу дуже далеко. Простояв я тут ще 20 хвилин і мені зупинилась вантажівка.
Водій їде майже в Вроцлав, а це по дорозі в Краків. Не бійтесь сідати в фури. З цими водіями мені завжди цікаво.
Зконтактувався з своїм каучсерфером Богданом за допомогою телефону водія.
Вийшов на кільцевій Кракова змінивши шість машин.
В сторону центру теж стопив. Складно, але знайшов машину ближче до домовленої місця зустрічі.
Вперше побував у спальному районі Кракова. Нагадує село Голандії і Люксембург. Тут туман, ще гірше.
Зустрілись з Богданом, з яким ще тиждень тому гуляли у Львові. Пішли в Теско. Купив собі кранчі.
В цьому супермаркеті є кафе і щоб люди не стояли з своїми продуктами в черзі, вони можуть їх припаркувати в спеціально відведеному місці.
Тут також можна здивуватись різновидом кас. Їх є три види:
- звичайна з касиром.
- самообслуговування, де ти сам пробиваєш коди та розплачуєшся карткою.
- експрес каса з чергою перед якою, на великому екрані демонструється та демонструється вільна каса.
Взяли участь в опитуванні. Дівчина запитувала нас про якість продуктів і тому подібне.
Богдан показав мені дешевий магазин. Там було якісне взуття, як зимове так і на осінь за 100-150 злотих.
Можливо повернусь з кимось за компанію, щоб підбити такс фрі :)
Прийшов на вписку. Богдан має класну кімнату в хорошому районі.
Вечеряли, складали маршрут на завтра та рано лягли спати.
Підйом в 2:50, оскільки автобус на 4:45. Поснідав польськими кранчами і вже за півгодини вибігли з хати.
Круто для нас і нормально для Польщі, що на кожній зупинці є електронне табло, що демонструє, який трамвай коли приїде.
Вперше катнувся. Бюджет подорожі різко зростає :)
Добрались до головного вокзалу Кракова. Не відразу знайшли потрібне нам місце.
Але автобус запізнився на кілька хвилин і ми встигли. Сіли на другому поверсі.
Людей було багато, але це не заважало нам екупувати по два сидіння.
Не люблю автобуси, електрички чи потяги, але тут я зміг поспати. В 6:50 ми в Закопане - відомий гірськолижний курорт Польщі.
Студенти з Кракова, що сідали з нами в автобус підказали нам маршрут.
Почали підійматись ще в 7:15.
Нам сказали, що підійматись до нашої кінцевої точки 2.5 години. Це нас розслабило, бо в нас лише 9 годин до автобусу назад.
Що нас не розслабило то це каміння, яким викладені стежки.
Ми конкретно задихались. Обоє не ходили по горах давно, а ще й взуття з плоскою підошвою.
Півдороги ми минули все ж швидко, обігнавши студентів з Кракова, які йшли іншим маршрутом.
А вчорашній туман ніяк не заспокоїться :)
Дорогою ми дивувались стежкам, що викладені людиною, а тут на такій висоті, ще й живуть люди :)
Нам відкрився вид на засніжені Татри.
В дорогу з собою ми крім чаю зовсім не взяли з собою рідини. Добре, що на метеорологічній станції тече з крану джерельна вода. Питався за практику чи волонтерство, сказали ні :(
Звідси маршут розходиться в 4 напрями. Наш веде аж до Високих Татр Альпійського типу. На жаль, часу в нас не так багато.
Суха кам'яна дорога змінилась на лід, за те, який краєвид.
Тут ми рухались повільно, нас доганяли інші люди, яких тут багато.
А це вид на долину якою ми підіймались.
Ну і ось те, заради чого я сюди приїхав.
Чорний Став.
Це озеро знаходиться на висоті 1642 метрів над рівнем моря
На такій висоті та не зважаючи на сніг було тепло ~ +15
Ми робили фото навіть коли їли.
Раніше не мав фото, яке б поставити на аватарку, а тепер не знаю яке вибрати.
Наробив повно фото на свою саморобну селфі палку.
Приблизно половина людей не зупинялись на цьому озері, а йшли далі до ще вищих гір, куди і полізу і я.
Провели ми коло цього озера дві години і пора було повертатись.
Хочу відзначити стежки, що тут прокладені. Тут кущі, чи дерева, що виходять на стежку регулярно не просто обрізаються, а ще й прибирають. Маркування хороші, таблички є. Мабуть єдине чого нема то це кілометражу, а лише місцями написаний приблизний час на подолання відрізку.
Дорогою назад сонце освітило нам скелисті вершини.
Не знаю, як там літні Татри, але осінні ну дуже гарні.
Дойшли до перевалу, де відкривається вид на Закопане.
П'ю чай.
Осінь, моя улюблена пора року.
Спускаючись вже зводило ноги від тих кам'яних стежок. Добравшись до центру ми відразу пішли до автобусу.
Майже кожні дві години з Закопане їде PolskiBus в Варшаву.
Гугл каже правду, ми справді потратили приблизно п'ять годин на дорогу, не рахуючи зупинки.
Дорогою я був вражений інфрасткуктурою. Тут кожна хатка рівня Буковелю, а ціни одинакові.
Їхати нам дві години і краще не спати, щоб не пропустити зупинку.
Приїхавши назад великого бажання десь ходити в нас не було. Йшовши від вокзалу в центр я зустрів знайомого з університету.
Звісно, що я був здивований побачити Анатолія , але це вже не перший раз. Якось ми зустрілись в черзі до кордону.
Зробив лише одну фотку ринку. Але знаючи себе, я тут не в останнє.
Добрались додому десь пів восьмої та відпочиваючи обмінювались фото та планами на наступні подорожі. Богдан наприклад скоро їде в країни Прибалтики, а я ж хочу, ще до здачі диплом трішки по Україні використати студентський квиток і на полярне сяйво.
Третій день моїх пригод полягав в тому, щоб добратись додому.
Планував вийти в 7 ранку за Польським часом. Вийшов навіть раніше.
Дороги пусті, йду пішки 3 км до автобану А4.
Переді мною стала доволі тяжка задача. Мені потрібно добратись до "брамок"(контроль, де водії платять гроші за проїзд приватною чи державною дорогою). Я міг піти на автобус та дістатись аеропорту, а звідти 30 хвилин пішки. Хоч до цих брамок треба їхати в протилежний напрямок від Львову, але там безперечно є найкраще місце для стопу на схід чи захід. Щоб добратись до тих брамок я потратив більше години. Машини зупинялись часто, але всі вони повертали раніше. Не дочекавшись прямої машини сів до водія, що їхав лише до наступної розв'язки, але вже звідти я відразу знайшов машину туди де треба :)
Минулого разу я самостійно переходив всі "паси" і не було ніяких проблем, але цього разу, поступив як законослухняний громадянин та дочекався поки охоронець переведе мене.
Перейшовши на другу сторону, я побачив старшого мужчину, котрий стопить в Тернопіль. Наша розмова тривала в чотири репліки після чого він сів в фуру. Я ж вирішив не вписуватись до них та знайти собі іншу машину. Тут це ж не буде проблема. Якщо стояти з іншого боку і їхати на схід то можна знайти машину на велику дистанцію.
5 хвилин і я сиджу вже разом з Крістофом, котрий їде через Жешув.
Ще зранку в мене закінчились сигарети, а Крістоф дав мені цілу пачку Білоруських сигарет. Як виявилось, він їде на роботу. Він водій потягів, чим там і буде займатись тиждень. Ми вже під'їжджали до Жешува, але я й не думав виходити. Вирішив їхати з ним далі. Ми зупинились в Жешуві. Я пив чай, що зробив в дорогу мені Богдан, поки Крістоф забирав якийсь великий пакунок.
Далі ми поїхали в сторону Любліну. Крістоф полюбляє включити голосно музику і так їхати, на що я відповів, що я теж. Я ще не чув цього лайв виступу The Eagles і ми послухали цю пісню кілька раз на повну гучність.
Їхав Крістоф до пункту пропуску Тересполь, а це неподалік Бресту. Заманливо, але я все ж і так вже зробив гак, а на носі вибори. Вийшов я в Замості.
Маленьке місто з красивою просторою площею.
Літом ми лише проїхали повз, не надавши зовсім уваги центру міста.
Пройшов я до виїзду з міста за півгодинки. Накрапав дощ. Була 14:30 і 15:30 в Україні.
Стопив я тут дуже довго. Мабуть з 30 хвилин. Машин з нашими номерами було дуже мало. З одного боку менша черга на кордоні, а з другого хто ж мене підвезе? :)
Все ж підібрали мене, але лише на 15 км.
З цієї зупинки практично відразу мене підібрали гості з Варшави. Їхали сім'єю на цвинтар. За ті 15 км, що ми проїхали разом ми встигли добряче обговорити польські і українські вибори та інші побутові теми.
Підкинули вони мене до в'їзду в Томашов Любельський, де я вже теж стопив і знаю хороше місце.
Дивно, але за цю подорож ні разу не користувався хітчвікі. Перед в'їздом стопити не став. В maps.me показало, що йти 3 км та й потопав під дощем до останнього супермаркету перед кордоном.
Дійшовши туди вже стемніло. Стою я значить на краю дороги при виїзді з Biedronk'и з табличкою Львів до котрого ще 100 км.
Справа, ще в тому, що поляки не прості вже й такі люди і штрафують за те, що ти переходиш дорогу чи йдеш по обочині без жилетки з відбивачами. Стояв я так під дощем хвилин з 10 слухаючи музику та мок і тут зупиняється машина. Почув нашу мову і зразу сів. Чесно? Трошки розчарувався, що моя подорож закінчується, бо їдуть вони прямо в Львів і без такс фрі, а це значить менша черга.
Сімейна пара, наскільки я зрозумів, часто перетинає кордон, має машину на польській реєстрації та возить різноманітні речі. Я думав, що за минулі подорожі і пригоди на кордоні я вже знав все. А ось і ні, дізнався корисний лайфхак про Британську візу.
Добрячи ми поговорили і перетнули кордон менше ніж за годину.
Вийшов у Львові біля Галицького перехрестя в 19:15 . Маршруткою добрався додому.
100 гривень поживні продукти в дорогу
6.50 гривень електричка
5.60 злотих на трамвай та автобус
8 злотих в супермаркеті
4 гривні на маршрутку у Львові
18 злотих PolskiBus
на свою щасливу голову знайшов карточку play на котрій 20 злотих.
13 машин.
700 км автостопу.
200 км PolskiBus'ом.
100 км електричкою.
Відео з подорожі:
Click to viewВідео з подоржі в вк:
https://vk.com/videos221947710?section=all&z=video221947710_171489967%2Falbum221947710%2Fpl_221947710
Дякую за увагу.