суботній висер
WELL, I'M LUCKY MAN
(інтімноє бєльїшко і винос мусора.
астарожна: пафос в зашкалі!)
«у тебе немає дна, у мене немає палуби»
Гр. Семенчук
Підсумовуючи минулі п'ять десятків, внєзапно осознау, що я цілком щаслива людина:
у мене є дім;
у мене немає сталої роботи;
я майже навчився казати «ні» і не робити того, до чого ткскзть душа не лежить;
у мене є кілька найближчих, рідних і вірних людей, яких люблю, і чия взаємність тримає, сука, тримає на плаву в каналізаційному океані нашого світу;
маю також немало і не забагато (якраз стільки, скільки порібно для щастя) притомних, чуттєвих і розумних читачів-слухачів, які знають і розуміють мої тзв вигони краще за мене;
мій мозок намагається дружити сам із собою, моє серце забило на мозок і на все решта, хоча організм, канєха, - роздовбай роздовбаєм і деколи поводиться вкрай нахабно й егоїстично;
мене врешті перестав парити той прикрий факт, що в мене ніколи не було й не буде вдосталь бабла, проте його відсутність можна сприймати як додатковий бонус свободи - такому баченню також ще трініравацца і трініравацца;
у мене є DrumТиатр, де я вдруге, шо називається - з нуля, почав вчитися музиці, і це така пруха, шо дай Боже, аби не закінчувалася ніколи;
все ще вчуся не робити "лішніх двіженій" (а це непросто, коли займався цим усе попереднє життя) і тупо писати собі в кайф стішки, пісеньки, картінки ітеде;
і нарешті - у мене є кохана дівчина, завдяки якій усе перераховане набуває сенсу і приносить more лузлів і гіги мотивацій..,
а отже можна продовжувати (чи починати) жити, а не доживати.
Такоє, карочє.
Як казав гарантюк наш ффедорович, - "я вам не заздрю".
Бо в мене є все, що треба.
Ну, майже все