(с) фото: Сашко Населенко
Той, хто говорить, що любить тишу,
робить зазвичай це дуже голосно.
Кіт доганяє знежирену мишу -
їй це приємно, йому це корисно.
Падають зорі, каштани і банки.
Ти не звертаєш - тобі це байдуже.
Ти моя вірна, зрадлива коханка.
Я твій учетверо складений аркуш.
Ранок надкушено, день перепечено,
вечір надпито з високого келиха.
Ти - наречена. Мені ти наречена.
Ти - берегиня далекого берега.
Той, хто говорить, що любить тишу,
сам вибухає вогнями, сиренами.
Я тобі вірші по шкірі пишу,
ти мені пісню пускаєш венами.
Кіт, що гуляє... падають банки...
берег далекий... пастка на миші...
Ми доживемо до спільного ранку
сьомого дня
нашої тиші.