струнно
тіні довгі й чіпкі
наче пальці арфістки
тільки арфа мовчить
бо невдовзі - зима
а в теорії струн
зашифровано звістку
що буття - тільки мить
де нічого нема
осінь - це торжество
мерехтливих ілюзій
сходять піною дні
в'язне в осаді ніч
наче лід у воді
розчиняються друзі
вороги і байдужі -
все і всяк зусібіч
тільки тіні тримаються
довго і міцно
як останній рубіж
як преамбула сну
і насвистує вітер
уявній арфістці
ледве чутний мотив
із теорії струн