early morning
молочний туман протікає між пальцями й пагорбами
відсвічує міддю оголений ранком ландшафт
імла осідає в низинах потоками жадоби
і чутно зітхання в легенях закинутих шахт
цей ерос ранковий такий безпорадний і сонний
повітря пронизливе й сонце м'яке наче віск
хоч холод нічний ще крадеться крізь діри озонові
та наче чернець із колін піднімається листяний ліс
ми - тіло ландшафту його невротична версія
ми - слово від слова і камінь на камені ми
ми - сума секунд що часами складаються в терцію
щоб вийти на голос із нетрів глухої пітьми
містерія ранку повільна вогка й безтурботна -
брутальність реалій іще непомітна ніде
ще віриться в спокій і мир і у свято суботи
яке повернеться і станеться й нас неодмінно знайде
ще віриться в щирість прозору і у несуттєвість деталей
у листя і трави омиті вчорашнім дощем
у цім напівсні нам такі розгортаються далі
що не прокидаючись ми засинаємо ще