(no subject)
Marina Ponomarenko
2 хв ·
Неприкаяні тіні тиняються середмістям
Темінь свою ніяк не виговорять
На площу викочується місяць
Прямо з віршів Богдана-Ігоря
І чорт піднімає чорта на вила,
Обмотані гірляндами кольоровими,
Сирена довго над площею вила
Зозуля дірки в небі викльовувала
А тоді полетіла та й в три терЕми
Крізь суміш диму, туману і сну
Століття стоять, ніби дерева
Куди їм іти - минулого ще не існує
І місяць лежить, крихкий і розгублений,
На площі, де не звучать хороші новини
Неприкаяні тіні облизують губи
Вогнища паляться. Гріються вина
Місто, що мало би впасти, але устояло,
Вміщає стільки ніжності й відчаю
Час не рухається. Час до Різдва Христового
Час жорстокий. Прозорий. Предвічний.