Цивілізація саморуху
"У розумінні дисидентських мислителів Яна Паточки та Вацлава Гавела ціллю дисидентського руху був не лише опір проти тоталітарного режиму. Тут можна знайти глибшу мотивацію. Як Ян Паточка, так і Вацлав Гавел формулюють філософську і моральну критику "цивілізації саморуху", коли Схід і Захід представляіють не протилежні полюси, але лише дві стратегії всередині однієї (промислової) цивілізації; репрезентують зіткнення двох форм тієї ж (технічно-промислової) раціональності. Для Паточки Захід і Схід є продуктом промислової модерності, головною характеристикою якої є зосередження на все більших енерговитратах і акумуляції все більших засобів для опанування людей та природи.
Імператив росту технічної сили - і подальший імператив безперервного росту економічних показників - тут підкоряє собі всі джерела смислу. (У зв"язку з цим у "Владі безвладних" Гавел ставить важливе запитання, чи не є сірість і порожнеча життя у посттоталітарній системі лише карикатурно гіпертрофованим образом модерного життя взагалі", і чи Схід не є "насправді якимось застереженням Заходу, що відкриває йому його латентне спрямування").
Маріан Кішш, політолог, філософ, Прага
Прочитала в "Українському журналі", 2/2010
Імператив росту технічної сили - і подальший імператив безперервного росту економічних показників - тут підкоряє собі всі джерела смислу. (У зв"язку з цим у "Владі безвладних" Гавел ставить важливе запитання, чи не є сірість і порожнеча життя у посттоталітарній системі лише карикатурно гіпертрофованим образом модерного життя взагалі", і чи Схід не є "насправді якимось застереженням Заходу, що відкриває йому його латентне спрямування").
Маріан Кішш, політолог, філософ, Прага
Прочитала в "Українському журналі", 2/2010