Ті самі граблі
Сьогодні московським правнукам Геббельса вдалося сполошити українське меідйне середовище. Зранку з російських джерел пішло гуляти інтернетом повідомлення про те, буцімто "Україну знову долучили до чорного списку GAFI/FATF". Себто до списку країн із непрозорою економікою, де брудні гроші почуваються краще, ніж на курорті.
Насправді, ніхто Україну до подібного переліку до дописував, бо самого переліку вже кілька років, як не існує. Натомість є список держав, де з брудними грошима борються недостатньо. Україна, яка сама є членом GAFI/FATF з 2008 чи, може, 2009 року, пообіцяла свого часу вдосконалити фінансове законодавство. Відповідні закони пройши випробування парламентом. Але Ющенко чомусь наклав на ті закони вето. Ті проекти, отже, треба було б доопрацювати та затвердити. Якщо ні, то десь у травні-червні Київ може наразитися на зауваження. Ото й по всьому.
Але звідки ж деза? Як водиться - від сусідів. Колись, за Кучми, коли Україна, як і Росія, домагалася, аби її вивели з того "чорного списку", московські медіа не скупилися на відверто неправдиві публікації про перебіг переговорів. Причина проста: Україну вивели з ганебного списку раніше, ніж Росію. Москва ж хотіла у цій почесній справі бути першою.
Нині традиція відновилася. Відверті качки легко перелітають з підмосковсбких інтернет-ресурсів на українські. Вітчизняні журналісти не втомлюють себе перевіркою фактів і радо копіюють та вклеюють сфабриковані московськими пропагандистами "новини". Ніщо не зникає, все відновлюється. Лиш надто швидко, аж стрімко якось повертаються недобрі схеми кучмівської епохи. Скільки раз уже вжарювали ті старі граблі по лобах довірливих українських журналістів - а все мало.
Насправді, ніхто Україну до подібного переліку до дописував, бо самого переліку вже кілька років, як не існує. Натомість є список держав, де з брудними грошима борються недостатньо. Україна, яка сама є членом GAFI/FATF з 2008 чи, може, 2009 року, пообіцяла свого часу вдосконалити фінансове законодавство. Відповідні закони пройши випробування парламентом. Але Ющенко чомусь наклав на ті закони вето. Ті проекти, отже, треба було б доопрацювати та затвердити. Якщо ні, то десь у травні-червні Київ може наразитися на зауваження. Ото й по всьому.
Але звідки ж деза? Як водиться - від сусідів. Колись, за Кучми, коли Україна, як і Росія, домагалася, аби її вивели з того "чорного списку", московські медіа не скупилися на відверто неправдиві публікації про перебіг переговорів. Причина проста: Україну вивели з ганебного списку раніше, ніж Росію. Москва ж хотіла у цій почесній справі бути першою.
Нині традиція відновилася. Відверті качки легко перелітають з підмосковсбких інтернет-ресурсів на українські. Вітчизняні журналісти не втомлюють себе перевіркою фактів і радо копіюють та вклеюють сфабриковані московськими пропагандистами "новини". Ніщо не зникає, все відновлюється. Лиш надто швидко, аж стрімко якось повертаються недобрі схеми кучмівської епохи. Скільки раз уже вжарювали ті старі граблі по лобах довірливих українських журналістів - а все мало.